Прості ідеї для міста
За десять днів кияни обиратимуть міську раду та мера. І що тільки не обіцяють кандидати напередодні голосування! Але слід розуміти, що час повноважень новообраної столичної влади буде зовсім коротким - уже восени 2015 року мають відбутися наступні місцеві вибори, уже чергові, одночасно в усій Україні. І зрозуміло, що за рік ми не побачимо ані нового моста, ані новозбудованих станцій метро, ані інших новацій, що просто технічно, а не лише фінансово, неможливо втілити за такий нетривалий строк. Та чи потрібно чекати на нові вибори з надією на поліпшення ситуації в місті? Чимало проблем усувають заборони та обмеження - на жаль, за декілька років у місті так і немає порядку. Обмеження щодо розміщення кіосків та реклами, заборона паркування на тротуарах і руху смугами для громадського транспорту, регулювання за допомогою «загороджувальних» тарифів, коли щось стане просто невигідним фінансово. Для цього потрібна політична воля. Але чи завжди можна обійтися лише адміністративними чи навіть репресивними заходами? «Вечірка» зібрала прості приклади з міст України, Європи та світу, як можна швидко й дешево зробити Київ кращим.
Автобусам - захищені смуги Виділені смуги руху, де мають право пересуватися виключно автобуси та тролейбуси, упровадили в Києві ще кілька років тому, зокрема на вулицях Саксаганського, Жилянській, Великій Васильківській, Горького. Але вони часто-густо зайняті запаркованими автівками, або ж для забезпечення їхньої роботи потрібно залучати чимало даїшників. У багатьох містах світу вже давно збагнули, що малювати на асфальті замало, тому смуги для маршрутного транспорту відмежовують або жорсткими відбійниками, або делінеаторами, які можливо переїхати лише на невеликій швидкості й переважно тільки великогабаритному транспорту. Жорстко відокремлені смуги популярні в Латинській Америці та Азії. Так, у 7-мільйонній столиці Колумбії, місті Богота, фактично було створене автобусне метро. А делінеатори є вже навіть у Москві та Мінську.
Паркування, що стимулює рух Паркуванню на тротуарах, зупинках, газонах перешкоджають фізично - стовпчиками чи тумбами. Їх безліч і у Вашингтоні, і в Парижі, бо штрафи сповна не допомагають. У Москві містом їздять машини з камерами, що фіксують номери порушників, і штрафи надходять водіям поштою. А ось плата за паркування може стати стимулом використовувати автомобіль з користю, адже в діловому місті часом без нього складно. Цікаво зробили в Мюнхені: там короткочасне паркування дешеве, а тривале, на весь робочий день, - вельми дороге. Тобто, якщо автівкою користуються у справах, - без проблем, а ось приїхати на роботу вранці та поїхати ввечері додому буде дуже дорого. Дешевше скористатися таксі.
Замість МАФів - перші поверхи У СРСР малого бізнесу практично не було, хіба що будки чоботарів. Тож і нові райони будувалися без відповідних торговельних площ: у житлових масивах достатньо приміщень для середніх супермаркетів, але обмаль для малих магазинчиків. Тим часом у світі ця проблема розв’язується шляхом використання перших поверхів чи не всіх будинків - і житлових, й адміністративних. Так, до речі, було й у капіталістичному дореволюційному Києві: у старих кварталах усі перші поверхи були призначені для торгівлі. Таким чином вулиці стають жвавішими, а в центрі міста деякі з них навіть роблять пішохідними, аби залучити ще більше покупців. Такі вулиці, наприклад, є у Стамбулі: замість того, аби блукати великим торговельним центром, значно приємніше пройтися стародавньою вуличкою - і вибрати заразом обновки.
Громадський велопрокат як вид транспорту У Києві взяти велосипед на прокат можна хіба що в парку - з натяком на те, що це не транспорт, а радше розвага. Тож ті з киян, хто вирішив їздити велосипедом на роботу, змушені купувати собі двоколісного «друга» й вишукувати для нього місце в не завжди просторій квартирі. А тим часом у європейських містах популярності набуває так званий громадський велопрокат, коли взяти велосипед можна в одному місці, а повернути - в іншому. Так це вже фактично транспортна система, особливо популярна, до речі, серед туристів. У Лондоні, приміром, таким сервісом опікується один з банків, що взявся профінансувати велику частину витрат. І перші півгодини користування велосипедом там безкоштовні!
Зручні маршрути для пішоходів У місті варто більше ходити пішки - такої думки дійшли в багатьох містах, враховуючи і затори, і дорожнечу транспорту, та й насолоджуватися архітектурою та зеленню краще надворі. На жаль, у Києві практично відсутня зручна вулична навігація. У нашому місті плутаються не лише туристи, а й самі кияни, коли опиняються в незнайомому районі. Насправді ж часом дістатися певного місця пішки можна навіть швидше, ніж на метро чи автомобілі, однак не всі це розуміють. Тож дедалі частіше в різних містах світу влаштовують «пішохідне метро» - систему з мапи та дороговказів, де зазначено час прогулянки від однієї «зупинки» до іншої. Тобто, наприклад, від вокзалу до універмагу 12 хвилин пішки, а від со-бору до мерії - 18.
Комфортні площі для спілкування У Києві ми тільки починаємо усвідомлювати, що таке громадський простір - місце, де люди зустрічаються, спілкуються, просто перебувають. Наразі міськими площами керують безліч структур: одні відповідають за тротуари, інші - за освітлення, треті - за впорядкування торгівлі. Тим часом у світі громадські простори намагаються робити за єдиним проектом, аби навіть найменші дрібнички були пов’язані й максимально зручні для людей. Або не зручні для когось - наприклад, аби на певній площі не каталися скейтери або в маленькі вуличні урни не викидали великі пакети зі сміттям. Головним же є вільне місце, вільне від запаркованих машин і торгівлі, щоб люди мали де пройтися й де відпочити.
Реальні повноваження громад Ще за минулої влади, коли Євромайдан був у розпалі, усі наче погодилися повернути районні ради, однак зараз цю ідею нечасто зустрінеш у передвиборчих програмах. А Київ, до речі, входить до десятки найбільших міст Європи, де інтереси мешканців здебільшого представлені значно ширше. Найближчий до нас за кількістю населення Берлін (3,4 млн осіб) поділяється на 12 округів, які, у свою чергу, мають 95 районів. У 2,3-мільйонному Парижі існує 20 округів, що об’єднують 80 адміністративних кварталів. Схожа система й у Москві, що має 125 муніципальних утворень з населенням від 3,5 тисяч до 250 тисяч - розподіл здійснювався відповідно до спільних інтересів, тобто реальних географічних районів. У Києві вже тривалий час намагаються впровадити ОСН (органи самоорганізації населення), однак і порядок їх формування, і визначення меж украй непрозорі й незрозумілі.
"Вечірній Київ", Григорій Мельничук