Крістофер Александр: Місто не є деревом (1965)
***
Дерево із мого заголовку не є зеленим деревом з листям. Це назва абстрактної структури. Я протиставляю його іншій, більш складній абстрактній структурі, яку називають напіврешіткою. Місто - це напіврешітка, а не дерево. Для того, щоб співставити ці абстрактні структури з природою міста, спершу я мушу встановити просту відмінність.
Природні та штучні міста
Ті міста, які виникли і розвивались більш-менш спонтанно протягом багатьох років, я називатиму «природними містами», а ті міста чи частини міст, які навмисне були створені проектувальниками, - «штучними містами». Сієна, Ліверпуль, Кіото, Мангеттен - приклади природних міст. Левіттаун, Чандігарх та британські нові міста є зразками штучних міст.
Сьогодні все більш очевидним стає те, що штучним містам бракує якогось ключового інгредієнту. Якщо порівняти наші сучасні спроби створити місто із стародавніми містами, що покрилися патиною часу, то з гуманістичної точки зору, вони абсолютно безуспішні.
Самі архітектори все частіше визнають, що їм більше подобається жити у старих будинках, ніж у нових. Широка громадськість, яка не належить до поціновувачів мистецтва, замість того, щоб бути вдячною архітекторам за їхню роботу, сприймає повсюдний наступ сучасних будівель і сучасних міст радше як неминуче і невеселе доповнення більш глобального факту, що наш світ сходить нанівець.
Надто просто стверджувати, що така позиція відображає лише людське небажання забути своє минуле і схильність до традиціоналізму. Особисто я вірю в консерватизм. Зазвичай люди бажають йти у ногу з часом. Їхнє небажання прийняти сучасне місто очевидно виражає прагнення чогось реального, чогось, що на даний момент нам не вдається осягнути.
Продовження тут
Опубліковано в журналі Design, Лондон: Рада Промислового дизайну, № 206, 1966.
http://www.dpi.inpe.br/Miguel/AnaPaulaDAlasta/A_City_is_not_a_Tree.pdf