Дорожні подвійні стандарти
Оригинал взят у ljutty в Дорожні подвійні стандарти
Протягом свого студентського життя я майже щодня стикався із дивною загадкою.
Вчився я тоді в Національному авіаційному Університеті і щоб потрапити до «альма-матер» мав переходити вулицю Гарматну. Вона розбивається навпіл швидкісним трамваєм (предметом мого поклоніння, про перспективи розвитку якого маю намір написати окремий допис, цікавий мені та тим нечисленним людям, яким не байдужий стан міста). Північніше від трамваю через Гарматну пролягає пішохідний перехід тіпа «зебра». Південніше від трамваю такої розкоші нема…
Деталі на картинці:
Дві ідентичні ділянки, але одна не має ключової деталі. В чому ж причина цього?
Протоптані стежинки
Відсутність «зебри» - це не перешкода для наших людей! Наша людина не боїться автівок і сміливо переходить дорогу там, де їй підказують інтуїція та інстинкт самозбереження. То ж, там, де переходу немає, кияни та гості столиці, які проживають у тутешніх гуртожитках, «протоптали стежечку» через дорогу.
Чиновники, відповідальні за «зебри» та інші інфраструктурні елементи, певно були здивовані такою відчайдушною самоврядністю. Поряд же розташований підземний перехід, через який можна не лише на інший бік дороги потрапити, а й до станції швидкісного трамваю. Нащо перебігати дорогу? Щоб не спокушати людей, ділянка на перехресті була огороджена парканчиком. Багатьох це зупинило, хтось рефлекторно переходив дорогу, вже перелізаючи через парканчик…
Дещо про необхідність наземних переходів
Мене подекуди дивували ці «подвійні стандарти». Чому ми маємо дві ідентичні ділянки, на одній з яких є наземний перехід, а на іншій немає? Це для мене досі залишається нерозгаданою головоломкою.
Чому легше витратити бюджетні кошти на парканчики, ніж на малювання «зебр»?
Бо поряд є альтернатива - підземний перехід? Ця альтернатива не є універсальною. Не кожному городянину зручно спускатися і підніматися сходами, аби подолати кілька метрів дороги. Мова йде, загалом, про літніх людей, інвалідів та просто немічних пішоходів. Якщо є можливість не долати сходи, чому б її не надати? Не буду більше поглиблюватись у цю тему, до мене це вже непогано зробив Антон Буслов: http://mymaster.livejournal.com/316616.html
Інших причин, чому не можна зробити на цій ділянці наземний переходик, я не знаю. І підозрюю, що їх просто немає.
Острівець безпеки та здорового глузду
Критикуєш - пропонуй! Я думаю, що варто здати парканчик на металобрухт і за виручені кошти намалювати розмітку пішохідного переходу. А якщо залишаться ще гроші, можна буде забацати острівець безпеки у гирлі Гарматної. Машини на цей острівець не матимуть змоги заїхати через бордюри, а люди - навпаки, мають плавно крізь нього ходити, без бордюрів.
Авжеж, таку корисну штуку варто зробити і на тій ділянці, де вже є «зебра».
Такі острівці займають певну частину дороги, але автівки від цього не постраждають, бо їм більше однієї смуги на повороті не потрібно. Острівець же, там де не ходять люди, засадити газончиком, чи квітами, або кущиками. І буде він не лише практичним, а й красивим. А чим наше місто буде красивішим, тим приємніше буде в ньому жити.
Протягом свого студентського життя я майже щодня стикався із дивною загадкою.
Вчився я тоді в Національному авіаційному Університеті і щоб потрапити до «альма-матер» мав переходити вулицю Гарматну. Вона розбивається навпіл швидкісним трамваєм (предметом мого поклоніння, про перспективи розвитку якого маю намір написати окремий допис, цікавий мені та тим нечисленним людям, яким не байдужий стан міста). Північніше від трамваю через Гарматну пролягає пішохідний перехід тіпа «зебра». Південніше від трамваю такої розкоші нема…
Деталі на картинці:
Дві ідентичні ділянки, але одна не має ключової деталі. В чому ж причина цього?
Протоптані стежинки
Відсутність «зебри» - це не перешкода для наших людей! Наша людина не боїться автівок і сміливо переходить дорогу там, де їй підказують інтуїція та інстинкт самозбереження. То ж, там, де переходу немає, кияни та гості столиці, які проживають у тутешніх гуртожитках, «протоптали стежечку» через дорогу.
Чиновники, відповідальні за «зебри» та інші інфраструктурні елементи, певно були здивовані такою відчайдушною самоврядністю. Поряд же розташований підземний перехід, через який можна не лише на інший бік дороги потрапити, а й до станції швидкісного трамваю. Нащо перебігати дорогу? Щоб не спокушати людей, ділянка на перехресті була огороджена парканчиком. Багатьох це зупинило, хтось рефлекторно переходив дорогу, вже перелізаючи через парканчик…
Дещо про необхідність наземних переходів
Мене подекуди дивували ці «подвійні стандарти». Чому ми маємо дві ідентичні ділянки, на одній з яких є наземний перехід, а на іншій немає? Це для мене досі залишається нерозгаданою головоломкою.
Чому легше витратити бюджетні кошти на парканчики, ніж на малювання «зебр»?
Бо поряд є альтернатива - підземний перехід? Ця альтернатива не є універсальною. Не кожному городянину зручно спускатися і підніматися сходами, аби подолати кілька метрів дороги. Мова йде, загалом, про літніх людей, інвалідів та просто немічних пішоходів. Якщо є можливість не долати сходи, чому б її не надати? Не буду більше поглиблюватись у цю тему, до мене це вже непогано зробив Антон Буслов: http://mymaster.livejournal.com/316616.html
Інших причин, чому не можна зробити на цій ділянці наземний переходик, я не знаю. І підозрюю, що їх просто немає.
Острівець безпеки та здорового глузду
Критикуєш - пропонуй! Я думаю, що варто здати парканчик на металобрухт і за виручені кошти намалювати розмітку пішохідного переходу. А якщо залишаться ще гроші, можна буде забацати острівець безпеки у гирлі Гарматної. Машини на цей острівець не матимуть змоги заїхати через бордюри, а люди - навпаки, мають плавно крізь нього ходити, без бордюрів.
Авжеж, таку корисну штуку варто зробити і на тій ділянці, де вже є «зебра».
Такі острівці займають певну частину дороги, але автівки від цього не постраждають, бо їм більше однієї смуги на повороті не потрібно. Острівець же, там де не ходять люди, засадити газончиком, чи квітами, або кущиками. І буде він не лише практичним, а й красивим. А чим наше місто буде красивішим, тим приємніше буде в ньому жити.