вода
Колись, у дитинстві, я ходила зимою у відкритий басейн біля ботсаду. Щоб вилізти на мороз, а потім стрибнути з тумбочки і занирнути у теплу воду, відкривши очі дивитися на прозорі бульбашки.
Вода завжди була моєю пристрастю.
Батьки казали, що навіть не пам'ятають, як я навчилася плавати.
Та згадую, як в селі вчив старший брат. Викидав посеред ставка з лодки))) я мала допливти до берега.
Я могла киснути у воді цілими днями, а вночі мені снилося, як я ниряю з пірсу, довго-довго пливу, щоб дістатися дна, але на півшляху розумію, що для повернення мені не вистачить повітря.
Починаю пливти назад, але на середині шляху до потрібного мені ковтка, подиху, потоку повітря у легені мені ще занадто далеко.
Мене бере задуха, паніка...тоді я відпускаю себе, розслабляюся, зачиняю очі, чекаю чогось там...і мимоволі вдихаю на повні легегі
І...дихаю, а тобі плаваю-літаю у прозорій, м'ягкій і піддатливій до очерків тіла воді.
так кожен рік, принаймі 2-3 рази, вже протягом 20 років)))
http://underwatersite.com/
вкрала в blogbaster-li.livejournal.com
Вода завжди була моєю пристрастю.
Батьки казали, що навіть не пам'ятають, як я навчилася плавати.
Та згадую, як в селі вчив старший брат. Викидав посеред ставка з лодки))) я мала допливти до берега.
Я могла киснути у воді цілими днями, а вночі мені снилося, як я ниряю з пірсу, довго-довго пливу, щоб дістатися дна, але на півшляху розумію, що для повернення мені не вистачить повітря.
Починаю пливти назад, але на середині шляху до потрібного мені ковтка, подиху, потоку повітря у легені мені ще занадто далеко.
Мене бере задуха, паніка...тоді я відпускаю себе, розслабляюся, зачиняю очі, чекаю чогось там...і мимоволі вдихаю на повні легегі
І...дихаю, а тобі плаваю-літаю у прозорій, м'ягкій і піддатливій до очерків тіла воді.
так кожен рік, принаймі 2-3 рази, вже протягом 20 років)))
http://underwatersite.com/
вкрала в blogbaster-li.livejournal.com