Jun 25, 2010 20:32
Сьогодні о 3-й ранку я сяду за кермо. Поставлю диск з scissors sisters і поїду на море. Впевнена, що під ранок, ми досягнемо запланованої локації. А там, вперше з часів перебування у США я побачу блакитну солену воду. Тіко тоді то був океан, а завтра Чорне море. От сяду я з друзяками на пірсі, розкуримо кальян і зустрінемо так новий день.
Так вже було колись...здається у іншому житті, склад людей їде майже той самий, змінився лише один. У "замінах" є дещо спільне - блакитні очі. Та, чорт, саме вчора ми майже одночасно згадали цей схід сонця. Ми з нею майже не змінилися. Як тоді, я візьму плавки та верх від різних купальників, вона залишається все ж такою ж безкомпромісною. А от та людинка, яка спала в полі, коли на трасі розірвало колесо приїде вже не одна. Вона в собі везе сонце, яке не дозволила скривдити егоїстичністю життя шукачів пригод. Сонечко росте в ній, а я маю їхати обережно.
А ще у моїх знайомих завтра весілля. Яке вони чомусь приховували. Але у кожного своя мотивація.
Нема відвертості - нема стосунків, навіть дружніх.
В них буде сімейне свято, в мене дружнє і морське)
У цьому короткому житті, кожному своє))
друзі,
житийо-битійо,
подорож,
море