Зелений рай. Гімнастика із поросям
Як рано вранці важко вставати, щоб ви тільки знали!
Трішки б пом'яти обличчям ще подушку, але час насувати капці, йти годувати худобу. Кістки болять після гектару бараболі, - треба спочатку розім'ятися. Тьотя Тоня має рацію з цього приводу.
У шостій ранку чую, на дворі хтось вовтузиться:
- От холеро! Га! Куди зібралося! А ну вертайсь!
Від криків піднялося майже все село. Але що йому там підніматися, в цю годину усі вже зайняті справами. В нашій хаті швидкіший на під'ом був тільки я. Вийшов на підвір'я, а там і зрозумів, що треба робити.
По двору вихорцем бігала рожева хрюша і кхвекала кожно разу, коли тьотя Тоня направляла її ногою чи палицею на шлях істини. На філейній частині червоніли ознаки приголомшення твердими засобоми виховання.
Я узяв доброго дрина в руки, та й почав гасати за нею по двору. Не знав, що коротконогі поросята такі прудкі! Чи я за свої роки втратив спринтерські можливості. Потвору треба було повертати взад до сараю, але стратегія "бігати та кричати" щось не сильно працювала.
У клуні я знайшов важку артилерію - сокиру та вили, й тут завчасно на допомогу прийшла Наталочка. Свинюко розігналася і бажала проскочити повз, до Васіної пасиці. А якщо проскочить, то капець містечку - бджоли не помилують нікого. Наталочка не розгубилася, зробила таку дику гримасу, що не тільки порося злякалось, - я від несподіванки в кущах заховався.
Стратегічний план було перероблено на простіший - обмежувовати коло, зловити утікача в мішок, і посадити на місце. Нас втрьох не вистачало, щоб не упускати її з кола, й ми скористувалися підручними засобами - драбиною, досками тощо. Між ступами драбини ледве б я проліз, та хто ж знав, що ця балерина проскочить!
Після довгої біганини поза городами, домами і крізь, вже думали телефонувати Льоні. Він такий, що со звірушками не церемоніться. Один погляд - і пійде вона у холодець.
Свиня тим часом, потоптавши капусту, з розгону галепнулася у гнійну купу на городі. Раптом нагадала мені нашу собаку Леді, коли та вимазюкується у вонючці.
Брудне чортеня подивилося у напрямку до сараю. Усі завмерли, що воно робитиме далі? А воно собі, досягши всі життеві мрії та бажання, само прийшло у сарай і казало:
- Зачиняйте, будь ласочка! Я усьо!
Ну майже казало, мені так здалося. Це було справжнісіньке знущання!
Завдання виконано: ранок тільки почався, а ми вже встигли позайматися гімнастичними вправами.
Час йти снідати, наздоганяти калорії!
