Нічні перформанси в Ха
Оригинал взят у ne_znaiko в Нічні перформанси в Ха
Перформанс - молодий вид мистцтва. Хоча ті самі прийоми можна знайти ще в стародавніх традиціях народного театру, скоморохів і юродивих, народився перформанс в двадцятому столітті.
Це мистецтво дії. Твором стає сам автор і те, що він робить. Все повинно відбуватися в реальному часі і не повинно мати обов`язкових в театрі сюжету і акторської гри. Повинна бути ідея чи концепція, яку має демострувати автор своїми діями. Часто буває важко зрозуміти, що саме має на увазі митець, глядачі вдаються до інтерпритацій, які не завжди допомагають віднайти сенс дійства. Втім, до безумовних переваг належить можливість глядачів приймати участь в перформансі. Зазвичай це передбачено митцями, які заохочують глядачів до спільних дій.
Познайомитися ближче з цим видом творчості у харківців була нагода під час Ночі перформансів в рамках фесту Non Stop Media VIII 2016. Свої роботи митці демострували біля і всередині фонтану Каскад, який зараз стоїть без води. Всі, хто мав бажання зрозуміти, що відбувається, мав також і нагоду погуляти парком і поспілкуватися.
Перший мав назву Амнезия. Це був рух сходами вгору, але в зворотньому напрямку, тобто спиною вперед.
Другий називався Шлях (Путь) і представляв утворювання хвиль з шматка тканини, а також гойдання в ній яблук і оселедців.
Назва Амнезія більш личить цьому, другому виступу, а Шлях - першому. Цілком можливо, що так воно і є.
Переміщення до наступної локації.
Тут теж парний виступ, але з назвою важко помилитися. Це Суперечка (Ссора).
Вона гидотна в прямому сенсі, хоча і закінчується поцілунком.
Далі - така собі не-зустріч рибака і рибки.
Як з`ясувалося потім, це називалося Останній дзвоник". Дивна назва для свята, головним хітом якого була пісня Третье сентября. Проте, дійсно з нічого утворилося свято, всі почали танцювати і радіти. Такий собі останній дзвоник третього вересня або коли завгодно, якщо є потреба в святі.
Вже в піднесеному настрої перейшли до Самотності в саду. Авторка окреслила межі і розповіла про свою самотність.
Потім запросила всіх бажаючих зайняти її місце і розповісти про самотність теж. Бажаючих виявилося багато. Одні жалілися, інші переконували в перевагах самотності. Дехто наполягав, що це - природній стан людини.
Нарешті межі було зруйновано
І самотність переможено.
На жаль, на цьому мій перегляд завершився, а шоу тривало ще далі.
Перформанс - молодий вид мистцтва. Хоча ті самі прийоми можна знайти ще в стародавніх традиціях народного театру, скоморохів і юродивих, народився перформанс в двадцятому столітті.
Це мистецтво дії. Твором стає сам автор і те, що він робить. Все повинно відбуватися в реальному часі і не повинно мати обов`язкових в театрі сюжету і акторської гри. Повинна бути ідея чи концепція, яку має демострувати автор своїми діями. Часто буває важко зрозуміти, що саме має на увазі митець, глядачі вдаються до інтерпритацій, які не завжди допомагають віднайти сенс дійства. Втім, до безумовних переваг належить можливість глядачів приймати участь в перформансі. Зазвичай це передбачено митцями, які заохочують глядачів до спільних дій.
Познайомитися ближче з цим видом творчості у харківців була нагода під час Ночі перформансів в рамках фесту Non Stop Media VIII 2016. Свої роботи митці демострували біля і всередині фонтану Каскад, який зараз стоїть без води. Всі, хто мав бажання зрозуміти, що відбувається, мав також і нагоду погуляти парком і поспілкуватися.
Перший мав назву Амнезия. Це був рух сходами вгору, але в зворотньому напрямку, тобто спиною вперед.
Другий називався Шлях (Путь) і представляв утворювання хвиль з шматка тканини, а також гойдання в ній яблук і оселедців.
Назва Амнезія більш личить цьому, другому виступу, а Шлях - першому. Цілком можливо, що так воно і є.
Переміщення до наступної локації.
Тут теж парний виступ, але з назвою важко помилитися. Це Суперечка (Ссора).
Вона гидотна в прямому сенсі, хоча і закінчується поцілунком.
Далі - така собі не-зустріч рибака і рибки.
Як з`ясувалося потім, це називалося Останній дзвоник". Дивна назва для свята, головним хітом якого була пісня Третье сентября. Проте, дійсно з нічого утворилося свято, всі почали танцювати і радіти. Такий собі останній дзвоник третього вересня або коли завгодно, якщо є потреба в святі.
Вже в піднесеному настрої перейшли до Самотності в саду. Авторка окреслила межі і розповіла про свою самотність.
Потім запросила всіх бажаючих зайняти її місце і розповісти про самотність теж. Бажаючих виявилося багато. Одні жалілися, інші переконували в перевагах самотності. Дехто наполягав, що це - природній стан людини.
Нарешті межі було зруйновано
І самотність переможено.
На жаль, на цьому мій перегляд завершився, а шоу тривало ще далі.