Жити
Вирішив жити, незважаючи ні на що. Незважаючи на розчарування у «західному світі», зневіру в Україні, огиду до Росії з усім нашим спільним минулим і неминучим майбутнім. Жити і після підриву ГЕС, і після підриву ЗАЕС, якщо й далі все бути йти за планом та навіть з деяким його випередженням. Жити своїм життям, жити допомогою військовим, волонтерам, а також новим і новим біженцям. Шукати відповіді попри те, що у мене з під ніг вибили церковний фундамент, вибили і співвітчизники, і сама Церква - і УПЦ, і, тим більш, РПЦ МП, і вся наша церковна історія, що було до їх заснування. Жити і шукати відповіді попри те, що їх у цьому світі не існує.
Просто у мене таке відчуття, що починаючи з підбору шкільного курсу літератури (а певно й набагто раніше) мене учили геть протилежному. А я буду жити.