Dream
Сьогодні мені наснився вражаючий сон. Настільки вражаючий, що навіть ще уві сні я казала собі, що я читаю найцікавішу книжку у своєму житті, або дивлюся найцікавіший фільм. Прокинувшися під враженням, я згадала про Стефані Майєр, яка побачила свої Сутінки саме уві сні, і гадала, що фільм з таким сюжетом мав би шалений успіх. Я навіть подумала, що головну роль в ньому мала б зіграти Кіра Найтлі, можливо саме вона і була героїнею у моєму сні ( я не пам'ятаю, але здається, що все ж героїня була чорнява).
Звичайно як буває у снах усе відбувалося дуже сумбурно. Крім того це все я пишу уже увечорі, а свої сни зазвичай довго не пам'ятаю, якщо сон мене вражає, то, зазвичай, зі мной залишається лише якась сильна емоція, сильне враження, яке я відчула у ньому. Я навіть не зрозуміла в якому саме конктрено часі відбуваються усі події, бо в один момент я бачила героїв у вбраннях 18-19 століття, а в інший момент події вже відбувалися у найсучаснішому мегаполісі. Але я хочу залишити цей запис із залишків своїх спогадів про цей сон, бо враження до сих пір надзвичайно сильне.
Отже, як я вже написала, я не скажу в якому часі відбуваються події, але воно і не важливо. Все почалося у школі/колледжі/універі, були дві подруги і два приятелі і в їхніїх стосунках точно усе не ладилося. Я памїятаю, що Вона і ВІн (це головні герої) чи не відразу відчували один до одного, але в якийсь момент (подробиці уже не пам'ятаю..нажаль багатьох подробиць я вже не пам'ятаю, тому у цьому тексті в основному буде відображена тільки головна вісь, головна ідея, головний трагізм), так ось в якийсь момент вони розуміють, що кохають один одного...я бачила сцену як вони вперше кохалися, це було так емоційно..узагалі, весь сон я відчувала їх емоції, силу їх почуттів. Це схоже на те, як ти читаєш книгу не в перший раз, коли ти вже достаменно не пам'ятаєш усі події, але точно знаєш про деякі речі, або дивишся фільм за книгою, яку ти читав. Так ось, вони покохали, і це кохання було таке всеосяжне, я відчувала як вони потребують один одного, як вони живуть один одним.
Я не пам'ятаю, чи бачила я потім як склалися подальші події, але пам'ятаю момент, що вони уже доросліші, що навчання завершено і вони разом. Іх оточує ціла купа друзів, які постійно влаштовують якісь зібрання і вечірки. І в той же момент я відчуваю почуття самотності, головної героїні, якусь її тугу, вона відмовляється від чергової вечірки з друзями на котрій вона повинна бути знову одна. Я достаменно не зрозуміла чи були вони багаті чи ні, але всеж було відчуття, що вони багаті, і що Він мав у собі якийсь талант, який приносив йому купу грошей, але це забирало багато сил і часу. І точно знаю, що всі ці гроші (навіть якщо вони все ж були бідні), всі гроші , що він заробляв були тільки для неї, щоб втілити усі її бажання у життя. Він намагався зробити її життя повноцінною казкою. І саме цьому, саме з причини того, що він намагався якнайбільше зробити для неї, його не було поруч з нею. І саме тому було у неї це почуття туги, самотності. І в якийсь момент у героїні вже була сформована думка, що він їй зраджує. Від відчаю вона в якийсь день у місті зв'язується з поганою компанією, від якої ледве тікає і опиняється у театрі. І ось в цьому почутті відчаю, що людина яку вона більше за все кохає зраджує її (як їй здається) вона сама зраджує йому з якимось актором театру (чомусь я знала, що цей актор грав Пушкіна). В цей момент я прокинулася, був уже ранок, я була під враженням і вже тоді я знала, що головна героїня помре, знову було відчуття таке, наче я вже читала цю книжку. Але це ще не було повне пробудження, і сон продовжився. І коли сон продовжився я вже бачила заключну частину, я бачила як він біжить, долаючи безліч сходів, забігає до кімнати на самому верхньому поверсі і там у кроваті лежить вона, уся у сльозах і вона помирала. І в цей момент йому стає зрозуміло, що намагаючись дати людині, яку він кохав понад усе, усе що він мав, для якої він хотів пригорнути небо, зірки, сонце, місяць ( цими вичурними фразами, я просто намагаюся передати силу їх взаємних почуттів, яку я відчувавала), що саме цю людину він залишив без найдорожчого для неї, без себе. Бо він це все, що вона хотіла мати поряд завжди, він був єдиним її світом.
Це основне і головне, що я пам'ятаю, але це і справило те сильне враження від сну, що змусило написати цей текст.
Звичайно як буває у снах усе відбувалося дуже сумбурно. Крім того це все я пишу уже увечорі, а свої сни зазвичай довго не пам'ятаю, якщо сон мене вражає, то, зазвичай, зі мной залишається лише якась сильна емоція, сильне враження, яке я відчула у ньому. Я навіть не зрозуміла в якому саме конктрено часі відбуваються усі події, бо в один момент я бачила героїв у вбраннях 18-19 століття, а в інший момент події вже відбувалися у найсучаснішому мегаполісі. Але я хочу залишити цей запис із залишків своїх спогадів про цей сон, бо враження до сих пір надзвичайно сильне.
Отже, як я вже написала, я не скажу в якому часі відбуваються події, але воно і не важливо. Все почалося у школі/колледжі/універі, були дві подруги і два приятелі і в їхніїх стосунках точно усе не ладилося. Я памїятаю, що Вона і ВІн (це головні герої) чи не відразу відчували один до одного, але в якийсь момент (подробиці уже не пам'ятаю..нажаль багатьох подробиць я вже не пам'ятаю, тому у цьому тексті в основному буде відображена тільки головна вісь, головна ідея, головний трагізм), так ось в якийсь момент вони розуміють, що кохають один одного...я бачила сцену як вони вперше кохалися, це було так емоційно..узагалі, весь сон я відчувала їх емоції, силу їх почуттів. Це схоже на те, як ти читаєш книгу не в перший раз, коли ти вже достаменно не пам'ятаєш усі події, але точно знаєш про деякі речі, або дивишся фільм за книгою, яку ти читав. Так ось, вони покохали, і це кохання було таке всеосяжне, я відчувала як вони потребують один одного, як вони живуть один одним.
Я не пам'ятаю, чи бачила я потім як склалися подальші події, але пам'ятаю момент, що вони уже доросліші, що навчання завершено і вони разом. Іх оточує ціла купа друзів, які постійно влаштовують якісь зібрання і вечірки. І в той же момент я відчуваю почуття самотності, головної героїні, якусь її тугу, вона відмовляється від чергової вечірки з друзями на котрій вона повинна бути знову одна. Я достаменно не зрозуміла чи були вони багаті чи ні, але всеж було відчуття, що вони багаті, і що Він мав у собі якийсь талант, який приносив йому купу грошей, але це забирало багато сил і часу. І точно знаю, що всі ці гроші (навіть якщо вони все ж були бідні), всі гроші , що він заробляв були тільки для неї, щоб втілити усі її бажання у життя. Він намагався зробити її життя повноцінною казкою. І саме цьому, саме з причини того, що він намагався якнайбільше зробити для неї, його не було поруч з нею. І саме тому було у неї це почуття туги, самотності. І в якийсь момент у героїні вже була сформована думка, що він їй зраджує. Від відчаю вона в якийсь день у місті зв'язується з поганою компанією, від якої ледве тікає і опиняється у театрі. І ось в цьому почутті відчаю, що людина яку вона більше за все кохає зраджує її (як їй здається) вона сама зраджує йому з якимось актором театру (чомусь я знала, що цей актор грав Пушкіна). В цей момент я прокинулася, був уже ранок, я була під враженням і вже тоді я знала, що головна героїня помре, знову було відчуття таке, наче я вже читала цю книжку. Але це ще не було повне пробудження, і сон продовжився. І коли сон продовжився я вже бачила заключну частину, я бачила як він біжить, долаючи безліч сходів, забігає до кімнати на самому верхньому поверсі і там у кроваті лежить вона, уся у сльозах і вона помирала. І в цей момент йому стає зрозуміло, що намагаючись дати людині, яку він кохав понад усе, усе що він мав, для якої він хотів пригорнути небо, зірки, сонце, місяць ( цими вичурними фразами, я просто намагаюся передати силу їх взаємних почуттів, яку я відчувавала), що саме цю людину він залишив без найдорожчого для неї, без себе. Бо він це все, що вона хотіла мати поряд завжди, він був єдиним її світом.
Це основне і головне, що я пам'ятаю, але це і справило те сильне враження від сну, що змусило написати цей текст.