Краків, 13 квітня 2013 року
Прямого залізничнного сполучення Львів-Варшава не існує, тому відразу збирався їхати до Перемишля, а звідти до Варшави. Зрештою вийшло, що найзручніше від Львова доїхати до Кракова, а вже звідти швидким Інтерсіті їхати до столиці Польщі. В Кракові тоді, рано вранці 13 квітня, я провів ненудні півтори години, маючи англомовний путівник із картами багатьох міст.
Перший погляд - вокзал:
Візуально - Львів сильно відстає в сенсі вокзалу:
Торцева стіна Galerii Krakowskej - місця, яке мене демотивувало :)
В чистих цифрах, порівнюючи з КінґКросом:
Galeria Krakowska has 270 specialty shops, cafes, and restaurants on three floors in two roof-covered shopping malls and three plazas. Galeria Krakowska has over 55,470 square metres (600,000 sq ft) of retail floor space, 4,955 square metres (53,000 sq ft) of offices, as well as parking for 1,400 cars (free for the first hour).[1]
Ну і наш КінґКрос:
The third phase of the mall will include the lease of 20 000 m2 of total area; this leased area will include 130 commercial stores. Also, the parking area will be increased by 600 parking spaces.
Тобто в одвічних конкурентів Львова на борту є вдвічі більше магазинів, майже втричі більші торгово-розважальні площі, в 2.5 разу більша парковка - і при всьому цьому молл знаходиться в центрі міста, так що буквально з перону можна туди потрапити. Забігаючи наперед, дам усі фотки моллу. Отже стіна:
Молл зсередини:
Двірцева площа, молл праворуч:
Двірцева площа (власне, площа Яна Новака Єжіоранського)
Двірець. Наш прикольніший, і то радує:
Озираюся навколо, бачу доглянуту трамвайну колію і якийсь функціоналізм:
Краківський трамвай:
Виходимо на Святохрестівську Площу. Власність театру:
На око - таки забудова XVII століття. Шкодую, що не мав часу прогулятися районами краківських модерну та еклектики, хоча навіть з вікна потягу бачив цікавеньке:
Театр Словацького, краківський конкурент Львівського Оперного:
Повертаю на вулицю Шпитальну і вирушаю в напрямку до місцевого Ринку:
Продовження польських традицій сакральної скульптури на стінах:
А це явно не Середньовіччя:
Виходжу на Ринок. Костел Успіння ззаду:
Чого мені бракує на Ринку Львова, то це відкритих аркад (аркада то ряд однакових арок), які я бачив не те що в Перемишлі - навіть у Жовкві!
Краківська Ратуша особлива, там віддавна навіть критий Ринок був. Ну і вона старша за Львівську, перебудовану вже після катастрофи 1826 року (коли завалилася башта):
Вид з Ринку крізь вулицю Флоріанську, що веде від Ратуші до вцілілого фрагменту старожитного муру з брамою:
Ринок:
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії:
Мабуть, готичний Львів, щр згорів на початку XVI століття теж мав купу аркад, бо ці будинки виглядають ровесниками наших "ринкових", а відкритих аркад не мають:
А може мені просто варто підчитати Бірюльова ("Архітектурна історія Львова"), аби збагнути, коли вони зникли :)
Кутовий будинок явно сучасніший, це вже 1910-ті.
Клас!!!
А це вже зовсім сучасне:
Рушаю далі, вже завертаю в бік вокзалу. У Варшаві на мене чекають, тож навіть якби хотів вибиватися з графіка і втрачати квиток (не знаю як там з поверненнням), все одно не міг затримуватися:
Тут жив Андрей Шептицький:
Вулицею Флоріанською наближаюся до брами:
Старий мур:
Барбакан, елемент старих укріплень, щось на зразок башти-переростка:
Ще раз театр Словацького:
На цьому Краківська фотоісторія завершується, до нових зустрічей. Чекаючи 17 квітня на львівський потяг, я згаяв чимало світлового часу в моллі, а відтак містом гуляв уже без фотографування, хоча й зауважив фантастичну підсвітку тієї ж ратуші.
Перший погляд - вокзал:
Візуально - Львів сильно відстає в сенсі вокзалу:
Торцева стіна Galerii Krakowskej - місця, яке мене демотивувало :)
В чистих цифрах, порівнюючи з КінґКросом:
Galeria Krakowska has 270 specialty shops, cafes, and restaurants on three floors in two roof-covered shopping malls and three plazas. Galeria Krakowska has over 55,470 square metres (600,000 sq ft) of retail floor space, 4,955 square metres (53,000 sq ft) of offices, as well as parking for 1,400 cars (free for the first hour).[1]
Ну і наш КінґКрос:
The third phase of the mall will include the lease of 20 000 m2 of total area; this leased area will include 130 commercial stores. Also, the parking area will be increased by 600 parking spaces.
Тобто в одвічних конкурентів Львова на борту є вдвічі більше магазинів, майже втричі більші торгово-розважальні площі, в 2.5 разу більша парковка - і при всьому цьому молл знаходиться в центрі міста, так що буквально з перону можна туди потрапити. Забігаючи наперед, дам усі фотки моллу. Отже стіна:
Молл зсередини:
Двірцева площа, молл праворуч:
Двірцева площа (власне, площа Яна Новака Єжіоранського)
Двірець. Наш прикольніший, і то радує:
Озираюся навколо, бачу доглянуту трамвайну колію і якийсь функціоналізм:
Краківський трамвай:
Виходимо на Святохрестівську Площу. Власність театру:
На око - таки забудова XVII століття. Шкодую, що не мав часу прогулятися районами краківських модерну та еклектики, хоча навіть з вікна потягу бачив цікавеньке:
Театр Словацького, краківський конкурент Львівського Оперного:
Повертаю на вулицю Шпитальну і вирушаю в напрямку до місцевого Ринку:
Продовження польських традицій сакральної скульптури на стінах:
А це явно не Середньовіччя:
Виходжу на Ринок. Костел Успіння ззаду:
Чого мені бракує на Ринку Львова, то це відкритих аркад (аркада то ряд однакових арок), які я бачив не те що в Перемишлі - навіть у Жовкві!
Краківська Ратуша особлива, там віддавна навіть критий Ринок був. Ну і вона старша за Львівську, перебудовану вже після катастрофи 1826 року (коли завалилася башта):
Вид з Ринку крізь вулицю Флоріанську, що веде від Ратуші до вцілілого фрагменту старожитного муру з брамою:
Ринок:
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії:
Мабуть, готичний Львів, щр згорів на початку XVI століття теж мав купу аркад, бо ці будинки виглядають ровесниками наших "ринкових", а відкритих аркад не мають:
А може мені просто варто підчитати Бірюльова ("Архітектурна історія Львова"), аби збагнути, коли вони зникли :)
Кутовий будинок явно сучасніший, це вже 1910-ті.
Клас!!!
А це вже зовсім сучасне:
Рушаю далі, вже завертаю в бік вокзалу. У Варшаві на мене чекають, тож навіть якби хотів вибиватися з графіка і втрачати квиток (не знаю як там з поверненнням), все одно не міг затримуватися:
Тут жив Андрей Шептицький:
Вулицею Флоріанською наближаюся до брами:
Старий мур:
Барбакан, елемент старих укріплень, щось на зразок башти-переростка:
Ще раз театр Словацького:
На цьому Краківська фотоісторія завершується, до нових зустрічей. Чекаючи 17 квітня на львівський потяг, я згаяв чимало світлового часу в моллі, а відтак містом гуляв уже без фотографування, хоча й зауважив фантастичну підсвітку тієї ж ратуші.