Поточне психологічне про батьківщину
Зараз я проходжу курс підвищення кваліфікації викладача англійської, отримую сертифікат CELTA у маленькій і дуже затишній школі в сусідньому Редінгу. Учора школа організувала похід на джазовий концертик у ресторанчику на сусідній вулиці. Крім того, що потринділа зі своїми учнями (учасники курсу CELTA в рамках курсу починають викладати мало не з першого тижня навчання) за життя в Англії, раптово прояснила для самої себе свої дуже неоднозначні почуття до батьківщини.
В процесі обговорення, де хот-доги смачніше, а дівчата - красивіші, народилася метафора мого ставлення до України.
Я люблю її тією ж самою любовененавистю, як уже доросла дитина любить свою мати-алкоголічку. Вона завдала своїй дитині багато страждань, все життя змушувала червоніти за себе й усіляко приховувати спорідненість до цієї жахливої жінки. Але дитина любить свою маму за ті рідкісні хороші моменти і за добру душу, хоч вона й ховається десь там дуже глибоко. Ну, і просто за те, що це - мама. Отака ірраціональна любов, що тут поробиш.
Я щаслива, що маю шанс ніколи не мати нічого спільного із Україною та подеколи (дуже зрідка) їздити до Києва провідати батьків та друзів. Але я люблю її за... тому що...
Просто так люблю.
Але є іще одне відкриття цього вечора.
Дійсно прикре.
Моя дитина абсолютно байдужа до джазу.
В процесі обговорення, де хот-доги смачніше, а дівчата - красивіші, народилася метафора мого ставлення до України.
Я люблю її тією ж самою любовененавистю, як уже доросла дитина любить свою мати-алкоголічку. Вона завдала своїй дитині багато страждань, все життя змушувала червоніти за себе й усіляко приховувати спорідненість до цієї жахливої жінки. Але дитина любить свою маму за ті рідкісні хороші моменти і за добру душу, хоч вона й ховається десь там дуже глибоко. Ну, і просто за те, що це - мама. Отака ірраціональна любов, що тут поробиш.
Я щаслива, що маю шанс ніколи не мати нічого спільного із Україною та подеколи (дуже зрідка) їздити до Києва провідати батьків та друзів. Але я люблю її за... тому що...
Просто так люблю.
Але є іще одне відкриття цього вечора.
Дійсно прикре.
Моя дитина абсолютно байдужа до джазу.