Про ктулху-горщики
У нашій острівній державі вже пару днів тримається, за твердженнями аборигенів, просто апокаліптично низька температура.
Тільки не смійтеся, будь ласка.
-2оС. Мінус два градуси Цельсія.
А з іншого боку це і справді не дуже приємно, бо оселя холоне швидше, ніж встигаєш її протопити. А газ у нас недешевий, створення у трикімнатній квартирі приємної для слов'янина атмосфери у +25 обійдеться тому самому суб'єкту східноєвропейської національності у сотню британських фунтів. Це більше тисячі гривень, на хвилиночку...
Так і живемо, у светрах та теплих шкарпетках.
Але нам, гарячим українським козакам, це ноу проблем. Хто страждає - так це домашні квіти.
Єдине місце, де квіти можуть отримати хоч скількись сонячного світла на цих похмурих територіях, це підвіконня. Але за ніч тоненьке вікно вихолоджує повітря поруч до +10 чи нижче. Вранці вмикається опалення - і гаряче повітря від радіаторів летить просто на змерзлі за ніч рослинки.
Шок і паніка.
Пустеля Гобі в мініатюрі.
Вітаємо у вашому персональному аграрному пеклі.
А ще проблема - земля починає вкриватись пліснявою через зависоку вологість: у таких перепадах температур дуже важко встановити, скільки саме води треба моїм бідосям.
А в холодній Скандинавії придумали дуже красиве й елегантне рішення моєї проблеми: горщик із доволі незвичним фідбеком.
Норвезька дизайнерка із дуже російським іменем Світлана Михайлова створила абсолютно геніальну штуковину: із особливого гідрогеля вона створила горщик для квітів, що міняє свою форму залежно від того, наскільки волога земля у ньому. Горщик із повністю сухою землею - гладенький та кругленький. Горщик із гарно политою землею - із красивенькими смужечками та пальчиками. Якщо землю квіточку полити аж забагато, горщик випускає неприємні тентаклі та шипи.
Дуже красива річ, як на мене!
Про тентаклі ще напишу: ми сьогодні потрапили до лондонського музею природознавства.