Про принади посткросингу
Не можу нарадуватись на своє чудове хобі - посткросинг!
Посткросинг дає мені унікальну арт-сировину для прикрашення домівки. Більшість листівок має розміри стандартної фотографії - 10х15 - і тому достатньо великі, щоб розмістити повноцінний сюжет, але ще замалі, щоб висіти на стіні повноцінною картиною. Листівки беруть не якістю, а кількістю: цими маленькими клаптиками картону можна гармонійно замостити цілі стіни, не перевантажуючи їх.
Ось так виглядає моя кухня - холодильник і шафка поруч
Для холодильника вибрані зелені листівки - їмо здорову їжу: капусточки, салатики.
Для шафки з бойлером - синенькі листівки. А ще там живе праска.
Сьогодні випало мені надсилати листівку до Португалії. Профіль - простіше нікуди: аватари немає, три рядки у розділі "Про себе".
Але адреса!
Адреса!!!
Velas - Açores
Містечко на Азорських островах, рай на землі! Острови, настільки віддалені від материка, що мають власні ендеміки - рослини, що ростуть ТІЛЬКИ на цій території. Острови лежать на потухлих вулканах чітко посередині між Європою й Америкою. Ось воно, the middle of nowhere!
Місто Велас - взагалі ідеал затишного життя. П'ять тисяч населення. В адресі мого посткросера нема номеру будинку. Тільки ім'я й назва вулиці. Всі всіх знають!
Люди на Лазурних (так перекладається Açores із португальської) островах почали жити усього 500 років тому. На островах Колумб, повертаючись із нововідкритої Америки, був кинутий до кутузки, бо його прийняли за пірата (дарма вони обчистили бідних наївних індіанців). Розібрались, відпустили, вибачились. У 17 столітті на островах на всю катушку партизанили незадоволені тодішньою владою. Цікаво, чи було їм зручно кожного разу для кожного теракту чи іншої дрібної шкоди пертися на материк? Мабуть, саме тому рух якось сам собою зник. Задовбались кататися. На початку 20 століття два з дев'яти головних островів намагались штовхнути незадорого Російській імперії, що наразі шукала собі перевалочну базу для запланованої війни з Британією чи США чи з ким доведеться. Напевне, руки свербіли з комусь пику почухати...
Не занудьгуєш!
А зараз там пляжі, курорти, грязьові ванни й гарячі джерела. І, звичайно, тиша й гармонія.
А в Англії - холодно, мрячно й гидотно!
Посткросинг дає мені унікальну арт-сировину для прикрашення домівки. Більшість листівок має розміри стандартної фотографії - 10х15 - і тому достатньо великі, щоб розмістити повноцінний сюжет, але ще замалі, щоб висіти на стіні повноцінною картиною. Листівки беруть не якістю, а кількістю: цими маленькими клаптиками картону можна гармонійно замостити цілі стіни, не перевантажуючи їх.
Ось так виглядає моя кухня - холодильник і шафка поруч
Для холодильника вибрані зелені листівки - їмо здорову їжу: капусточки, салатики.
Для шафки з бойлером - синенькі листівки. А ще там живе праска.
Сьогодні випало мені надсилати листівку до Португалії. Профіль - простіше нікуди: аватари немає, три рядки у розділі "Про себе".
Але адреса!
Адреса!!!
Velas - Açores
Містечко на Азорських островах, рай на землі! Острови, настільки віддалені від материка, що мають власні ендеміки - рослини, що ростуть ТІЛЬКИ на цій території. Острови лежать на потухлих вулканах чітко посередині між Європою й Америкою. Ось воно, the middle of nowhere!
Місто Велас - взагалі ідеал затишного життя. П'ять тисяч населення. В адресі мого посткросера нема номеру будинку. Тільки ім'я й назва вулиці. Всі всіх знають!
Люди на Лазурних (так перекладається Açores із португальської) островах почали жити усього 500 років тому. На островах Колумб, повертаючись із нововідкритої Америки, був кинутий до кутузки, бо його прийняли за пірата (дарма вони обчистили бідних наївних індіанців). Розібрались, відпустили, вибачились. У 17 столітті на островах на всю катушку партизанили незадоволені тодішньою владою. Цікаво, чи було їм зручно кожного разу для кожного теракту чи іншої дрібної шкоди пертися на материк? Мабуть, саме тому рух якось сам собою зник. Задовбались кататися. На початку 20 століття два з дев'яти головних островів намагались штовхнути незадорого Російській імперії, що наразі шукала собі перевалочну базу для запланованої війни з Британією чи США чи з ким доведеться. Напевне, руки свербіли з комусь пику почухати...
Не занудьгуєш!
А зараз там пляжі, курорти, грязьові ванни й гарячі джерела. І, звичайно, тиша й гармонія.
А в Англії - холодно, мрячно й гидотно!