Благодійна байдужість
Час від часу задаю собі питання - чому така кількість людей настільки пасивна у суспільному житті?
Чому гонитва за матеріальним статком займає перше місце? Чому ми постійно незадоволені тим, що відбувається довкола? Чому ми не можемо почати з себе? Почати намагатись любити ближнього свого та допомагати йому у скрутному становищі.
Що ми знаємо про проблемні соціальні прошарки нашого суспільства? Що ми знаємо про життя затриманих в тюрмах та життя дітей-сиріт в сирітських закладах? Та майже нічого. Перших показують лише коли трапилась надзвичайна подія у місцях не дуже віддалених, а інших - два рази на рік, на день Захисту Дітей та новорічні свята, коли мисливці за піаром купами атакують дитячі будинки. Весь час наше телебачення транслює нам низькобюджетні «мильні опери» та «гостросюжетні» телепередачі, про які наступного дня можна буде поговорити з колегами. Соціального телебачення у нас просто не існує. Воно нікому не цікаве. Продають те, що споживають. А ми те, що ми їмо.
Мені часто доводиться спілкуватись з різними людьми на тему благодійності задля їх заохочення і дуже часто я чую відмови по причині відсутності коштів абощо. Але ж не в коштах все укладається. Наша увага до ближнього цінніша за будь-які папірці! Можна відвідати хворого в лікарні та підтримати його своїм словом, завітати до затриманих, взяти шефство над сиротою у найближчому сирітському закладі, дізнатись про одиноких стареньких сусідів та допомогти їм по житлу чи просто сходити до магазину. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Все це не потребує від нас шалених коштів але це коштовніше за дорогі подарунки. І, нарешті, це те, що дарує нам благодать, душевний спокій і народжує любов у наших серцях.
Тож давайте не будемо марно витрачати свій час на нікчемні заняття. Визначтесь для себе, чим би Ви хотіли займатись, що Вам ближче. Дізнайтесь, кому потрібна допомога. Ваша допомога. Якщо Ви не знаєте з чого почати, то знайдіть молодіжні та благодійні організації, які працюють у вашому регіоні та приєднайтесь до них. Організуйте своїх близьких та друзів і почніть допомагати разом. І головне пам’ятайте, що все добро, зроблене Вами, повернеться до Вас сторицею.
З повагою, Кошляк Дмитро.
Чому гонитва за матеріальним статком займає перше місце? Чому ми постійно незадоволені тим, що відбувається довкола? Чому ми не можемо почати з себе? Почати намагатись любити ближнього свого та допомагати йому у скрутному становищі.
Що ми знаємо про проблемні соціальні прошарки нашого суспільства? Що ми знаємо про життя затриманих в тюрмах та життя дітей-сиріт в сирітських закладах? Та майже нічого. Перших показують лише коли трапилась надзвичайна подія у місцях не дуже віддалених, а інших - два рази на рік, на день Захисту Дітей та новорічні свята, коли мисливці за піаром купами атакують дитячі будинки. Весь час наше телебачення транслює нам низькобюджетні «мильні опери» та «гостросюжетні» телепередачі, про які наступного дня можна буде поговорити з колегами. Соціального телебачення у нас просто не існує. Воно нікому не цікаве. Продають те, що споживають. А ми те, що ми їмо.
Мені часто доводиться спілкуватись з різними людьми на тему благодійності задля їх заохочення і дуже часто я чую відмови по причині відсутності коштів абощо. Але ж не в коштах все укладається. Наша увага до ближнього цінніша за будь-які папірці! Можна відвідати хворого в лікарні та підтримати його своїм словом, завітати до затриманих, взяти шефство над сиротою у найближчому сирітському закладі, дізнатись про одиноких стареньких сусідів та допомогти їм по житлу чи просто сходити до магазину. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Все це не потребує від нас шалених коштів але це коштовніше за дорогі подарунки. І, нарешті, це те, що дарує нам благодать, душевний спокій і народжує любов у наших серцях.
Тож давайте не будемо марно витрачати свій час на нікчемні заняття. Визначтесь для себе, чим би Ви хотіли займатись, що Вам ближче. Дізнайтесь, кому потрібна допомога. Ваша допомога. Якщо Ви не знаєте з чого почати, то знайдіть молодіжні та благодійні організації, які працюють у вашому регіоні та приєднайтесь до них. Організуйте своїх близьких та друзів і почніть допомагати разом. І головне пам’ятайте, що все добро, зроблене Вами, повернеться до Вас сторицею.
З повагою, Кошляк Дмитро.