За крок від дитячого будинку
Той, хто знайомий з сирітськими закладами не лише зі ЗМІ та сюрреалістичних історій, знає, що дитині, яка потрапила до такого закладу, назад дороги немає. Система хапає її всіма своїми пазурами, підраховуючи скільки на цьому можна підзаробити. Є, звичайно, поодинокі випадки, коли батьки беруться за розум та намагаються виправити свої помилки і повернути дитину у родину. Такі історії містичні, їх можна почути від вихователів, які їх теж десь чули. Порятунку для малечі немає. Система налаштована на деструктивний вплив на особистість. Вирости психічно здоровою людиною і зразковим громадянином у наших сирітських закладах просто нереально. Про це каже і статистика.
Тому одного разу я вирішив направити частину своїх зусиль на пошуки родин, в яких дитина за крок від дитячого будинку, щоб психологічно чи матеріально підтримати батьків та самих дітей і лишити їх у родині. А інколи зробити це набагато легше аніж витягти з тих пазурів.
Отже, познайомтесь. Марія Мікаела, 7 років, місто Кременчуг. Тато з далекої Африки втік одразу після народження Марічки. Мама вже декілька років не з’являється. Марічка живе разом з бабусею-пенсіонеркою. Я думаю мені не варто розповідати як його зараз прожити дорослій людині з дитиною на нашу українську пенсію. Допомоги від держави, звісно, ніякої немає, оскільки офіційно ця дівчинка має батьків.
Цими вихідними маленьку красуню підготували до школи, оскільки це було дуже болюче питання для бабусі. Тепер вона може не боятись, Марічка буде найкрасивішою у класі ;).
Велика подяка моїм любим дівчатам Ірі, Світлані та Олені за допомогу у цій справі.
П.С. Якщо хтось має бажання допомогти, цій родині або іншим, можете звертатись безпосередньо до мене.
Тому одного разу я вирішив направити частину своїх зусиль на пошуки родин, в яких дитина за крок від дитячого будинку, щоб психологічно чи матеріально підтримати батьків та самих дітей і лишити їх у родині. А інколи зробити це набагато легше аніж витягти з тих пазурів.
Отже, познайомтесь. Марія Мікаела, 7 років, місто Кременчуг. Тато з далекої Африки втік одразу після народження Марічки. Мама вже декілька років не з’являється. Марічка живе разом з бабусею-пенсіонеркою. Я думаю мені не варто розповідати як його зараз прожити дорослій людині з дитиною на нашу українську пенсію. Допомоги від держави, звісно, ніякої немає, оскільки офіційно ця дівчинка має батьків.
Цими вихідними маленьку красуню підготували до школи, оскільки це було дуже болюче питання для бабусі. Тепер вона може не боятись, Марічка буде найкрасивішою у класі ;).
Велика подяка моїм любим дівчатам Ірі, Світлані та Олені за допомогу у цій справі.
П.С. Якщо хтось має бажання допомогти, цій родині або іншим, можете звертатись безпосередньо до мене.