«Володар мух» Вільм Голдінг.
«Володар мух» Вільм Голдінг.Прочитала за рекомендацією одного викладача. А точніше прослухала. Дорога «Калуш-Чернівці» та «Чернівці-Калуш» і книга майже подолана) До речі, дуже хороша, рекомендую до прочитання.
Через поведінку маленьких дітей нам показую поведінку кожного з нас, поведінку суспільства. Те як вибирають лідера, але завжди знаходиться опозиція до нього. І як та інша (друга ) сила перетягує на свою сторону інших дітей, створюючи інше плем’я. Хоча все робиться в той час, коли перша група, перше плем’я має чітку мету - врятуватись, подати іншим знак про своє існування та перебування на острові. А противники ж просто хочуть полювати і веселитись, тобто «хліба і видовищ». Якщо перша група існувала в умовах демократизму, то нове утворення - це якийсь певний культ, поклоніння нечистому, втрата людяності. Під час таких культів діти вбивають одне одних і при цьому всі відчуття та розуміння відключені, це все твориться в стані якогось афекту, ними керує маса і страх. Страх того що вождь та плем’я зробить з ними, якщо вони підуть. Бо те все таке, що було принадним і ласим спочатку насправді стає страшним і жорстоким.
Не знала чого очікувати від твору, бо й приблизно не підозрювала про що він. Книга дуже вразила, тим більше що писана ще 1954 року. Правда жаль, що цивілізації не змінюються так швидко. Таке враження, що та чорнота що живе в кожному з нас ніби більшає, люди якось надто захопились тим щоб «заробляти хліб та спостерігати видовища» і зовсім забувають про цінність дружби, кохання, сімї, добра, справедливості. І щоб згадати за це, потрібно пережити втрату. Чому завжди треба втрачати? Надто сильно ми не цінимо те що маємо, надто швидко втрачаємо віру на порятунок. Хоча в той час не все так страшно, бо є хоть і одиниці, які не піддаються масі, які пам’ятають про мету, цінності та знають заради чого варта жити