Дивацтва
Ось і закінчилось літо.
Остання хаско зустріч вилилась в хворобу песа
Хоча була я на зустрічі один день все ж таки - собачники - люди надзвичайні))
І ще я тепер працюю в школі.
І сьогодні стояла на лінійці, тепер вже трішки в іншій ролі.
Їздила в університет - і на мене як собака наинулася настальгія. Але ж я кляла той університет в останній рік навчання, а сьогодні стало сумно, що я тепер не сидітиму на парах і не читатиму якусь цікаву книжку під партою, або не обмальвуватиму зошити, чи не буду переписуватися про всяку фігню з Бо. Не буде лоскотань та дикого ржачу посер пар, Не треба буде червоніти і виходити з аудиторії щоб заспокоїтися, вже не переписуватимуся смсками на парах і не шукатиму зустрічі... Не буде черг в столовій і списувань на підвіконні - не буде не вивченої японської, та пива або прогулянок після пар - коли всі збираються піти кудись разом а врешті решт іде двое чи максимум четверо. Не буде примусових вештань за рахунок пар біля КМДА, та чаювань. Не буде одвічного питання "А в тебе є щось поїсти" або "Дай вкусити бутер", Не буде зошита одного на 4 -5 предметів(інколи й на два роки) не буде плетіння феньок на колінах ще на початкових курсах, та посиденьок на очзері Тельбін. Не буде написання курсових та дипломних за день - три до останнього дня.
Маленькй перелік.
А ще відбулася невеличка виставка - надто не успішна - фото тут
https://picasaweb.google.com/106189147048670099712/gRFWOE
Остання хаско зустріч вилилась в хворобу песа
Хоча була я на зустрічі один день все ж таки - собачники - люди надзвичайні))
І ще я тепер працюю в школі.
І сьогодні стояла на лінійці, тепер вже трішки в іншій ролі.
Їздила в університет - і на мене як собака наинулася настальгія. Але ж я кляла той університет в останній рік навчання, а сьогодні стало сумно, що я тепер не сидітиму на парах і не читатиму якусь цікаву книжку під партою, або не обмальвуватиму зошити, чи не буду переписуватися про всяку фігню з Бо. Не буде лоскотань та дикого ржачу посер пар, Не треба буде червоніти і виходити з аудиторії щоб заспокоїтися, вже не переписуватимуся смсками на парах і не шукатиму зустрічі... Не буде черг в столовій і списувань на підвіконні - не буде не вивченої японської, та пива або прогулянок після пар - коли всі збираються піти кудись разом а врешті решт іде двое чи максимум четверо. Не буде примусових вештань за рахунок пар біля КМДА, та чаювань. Не буде одвічного питання "А в тебе є щось поїсти" або "Дай вкусити бутер", Не буде зошита одного на 4 -5 предметів(інколи й на два роки) не буде плетіння феньок на колінах ще на початкових курсах, та посиденьок на очзері Тельбін. Не буде написання курсових та дипломних за день - три до останнього дня.
Маленькй перелік.
А ще відбулася невеличка виставка - надто не успішна - фото тут
https://picasaweb.google.com/106189147048670099712/gRFWOE