Вчора моїй країні виповнилося 22 роки, хоча її історія налічує багато віків. За цей час багато чого сталося і доброго, і не дуже, люди повсякчас кричать про нездатність України дати собі ради, але продовжують свій край любити. Я впевнилася у цьому на власні очі, адже бачила на вулицях міста сотні людей, убраних в національний одяг. Вінки й вишиванки красувалися на кожному клаптику міста. Люди ходили у вишиванках цілими сім’ями! І жінки, і чоловіки, і малесенькі дитятка у вишиваних підгузках.
Я відчула гордість за людей моєї країни, які все ж таки поважають власні традиції й історію. Так, ба, років через десять ще й українською заговорять...
З Днем Незалежності, Україно!
Трохи патріотично-квіткових світлин із учорашньоїї прогулянки, а про саму прогулянку розповім пізніше.