Сільський дзен
Крихітки мої.
Іноді шоб обрєсті значить дзен, вовсє необязатєльно сидіти в позі лотоса, поки прана з жопи не полізе.
Можно зїбатись в прекрасне мальовниче село в підмасковну глуш, потинятись старим садом і там значить узрєть велике у маленькому.
Напрімєр, дзен можна побачити...
В чудесному валшебному чайнику в горошок і кісточці, яку колись зжер собака Дружок.
В купі стиглих і жахливо перестиглих яблучок... (отуто тре згадати чудовий абзац з іскандервського "Сандро з Чегему", там, де яблука падають і сестри перегукуються, але мені западло шукати)
В старих гумових потворах, які приречені на повільну загибель у пащі собаки Дружка...
І в спасінні зелених гумових їжаків. Це значить я оцією корягою вказівним пальцем на передньому плані кажу очєнь суворим педагогічним басом - Собака Дружок, виплюнь йожека. Нємєдлєнно! Айяйяй!
Ще отут може бути, в сімействі вєліков. На передньому значить катаюсь я, це вєлік мого кузена, а на задньому вєліку катаєця доця мого кузена. А вопше позаду причаївся вєлік мами мого кузену.
Але найкращє місце для пізнання істини та гармоніх духу це канєшно явлєніє під назвою "врємянка". Врємянка ето ооооо. Врємянка ето ааааа. Там напрімєр є хавка! Кампот! Настоящій! Хендмейд!
І неїстівні прикольні штуки.
І їстівні, але треба приготувати. Тут канєшно гарізонт завалєн і фотограф криворукий, але який перехід світла, нє?
І їстівне в гармонії з неїстівним.
І канєшно прекрасні чудові памідорки з назвою "Янтарна крапля"! Ви тіко подивіця. Це ж не памідорки, а сльози Афродіти, ну нє?
Тіпа все. Я пішла жерти малосольні огірки.
Цьом.
Кацапка.
Іноді шоб обрєсті значить дзен, вовсє необязатєльно сидіти в позі лотоса, поки прана з жопи не полізе.
Можно зїбатись в прекрасне мальовниче село в підмасковну глуш, потинятись старим садом і там значить узрєть велике у маленькому.
Напрімєр, дзен можна побачити...
В чудесному валшебному чайнику в горошок і кісточці, яку колись зжер собака Дружок.
В купі стиглих і жахливо перестиглих яблучок... (отуто тре згадати чудовий абзац з іскандервського "Сандро з Чегему", там, де яблука падають і сестри перегукуються, але мені западло шукати)
В старих гумових потворах, які приречені на повільну загибель у пащі собаки Дружка...
І в спасінні зелених гумових їжаків. Це значить я оцією корягою вказівним пальцем на передньому плані кажу очєнь суворим педагогічним басом - Собака Дружок, виплюнь йожека. Нємєдлєнно! Айяйяй!
Ще отут може бути, в сімействі вєліков. На передньому значить катаюсь я, це вєлік мого кузена, а на задньому вєліку катаєця доця мого кузена. А вопше позаду причаївся вєлік мами мого кузену.
Але найкращє місце для пізнання істини та гармоніх духу це канєшно явлєніє під назвою "врємянка". Врємянка ето ооооо. Врємянка ето ааааа. Там напрімєр є хавка! Кампот! Настоящій! Хендмейд!
І неїстівні прикольні штуки.
І їстівні, але треба приготувати. Тут канєшно гарізонт завалєн і фотограф криворукий, але який перехід світла, нє?
І їстівне в гармонії з неїстівним.
І канєшно прекрасні чудові памідорки з назвою "Янтарна крапля"! Ви тіко подивіця. Це ж не памідорки, а сльози Афродіти, ну нє?
Тіпа все. Я пішла жерти малосольні огірки.
Цьом.
Кацапка.