СЕВАМА. В этом месте - лишь запах...

Apr 29, 2011 00:02

Першою ми почули модератора заходу Оксану Шафаревич.  Якщо взяти слова і окремі фрази поодинці, ну дуже гарно. Коли ж скласти в єдиний вірш - закидайте мене кислими помідорами, якщо з 1-го разу знайдете в даному творі сенс і риму (надибала на сторінці авторки в Лівджорнал).

Бджолине занадто людське
жалко - у бджілки
хз

Як воно, кров розганяє тілом -

а дзижчання - не чуть.

парко.

і тчуть павутиння ткалі:

хмару - в сувій, махом,

мов кульбабу бджолиних крил.

і біло ж.

Крізь тканину просвічує чудо -

ковила на горі Касовій

і дощу жала -

пасма над золовідвалом...

а небо біло горить бджолі

Іроєм,

втраченим жалем.

Далі був Михайло Жаржайло, після прослуховування творів якого,  в мізках поселилося питання: «Якщо те, що читає цей знавець крилатих фраз англійською, вірші, що ж тоді проза?»  Ну покажіть тут хоча б верлібр, про який пише автор.

дні
повільні як українські футболісти
такі ж повільні як українські рокери
довгі як і нові верлібри
на тілі осені вони повзають равликами
а по моєму тілу ходять
абортовані мрії
хоча я проти абортів
ти знаєш.

На жаль, нового його «вірша», про те, як він з мамою лежав на канапі обнявшись (в 14 років), коли вимикали світло, в іннеті не знайшла. Тому не процитую дослівно закінчення про те, що кожен чоловік має подарувати коханій дівчині чи жінці рожевий бутон.  Та чомусь на фоні авторової обіцянки повезти матір до Венеції,  згадується старий знайомий: «Рожевий - колір надій, що не збулися».

Софія Кримовська з Умані порадувала добіркою «жіночої» поезії. Без різких перепадів, філософсько-зарозумілих фраз і потаєнного сенсу. Щось схоже на пісні виконавців в трансляції «Українського радіо». А 13-річна дівчинка з Білої Церкви  читала «Лист до Тараса», і могла б майстер-клас провести для присутніх з виразного читання. Чи переросте мікс Тараса Шевченка і Ліни Костенко в індивідуальний стиль, побачимо за кілька років, а поки що - браво за перші спроби і виконання.

Юрій Рудницький з Києва теж порадував проникним виконанням на патріотичні теми.  Щоб не «растекаться мыслию по древу»,  процитую вірша:

Україна народжувалася не раз
Щоразу - у різний спосіб
Щоразу - з однаковим наслідком

Хмельниччина. Аборт з елементами ампутації,
Без наркозу і - по живому

Доба Мазепи. Стимуляція пологів
Як наслідок - викидень

УНР. Недоколихані батьки -
Недоношена дитина

УРСР. Групове згвалтування
В особливо збоченій формі
(Йдеться про садо-мазо) -
Так що й досі дехто кайфує

ОУН-УПА. Мертвонароджений плід
Смерть настала під час пологів
(тут - хвилина мовчання)

24 серпня 91-го року
Кесарів розтин
Ніхто не знає,
Що робити з дитям

Осінь 2004-го
Дитя народилося міцним і здоровим
Хоча пологи тривали у холоди
Але батьки умудрились
Зіпхнути маля в сиротинець,

Де ним зараз торгують бандити
І збоченці-педофіли

А ми все чекаємо
Що Україна воскресне
Як воскресає Кенні Мак-Кормік
У кожній новій серії
«Південного парку»

Крім того, слова «викидень», «аборт» та «пологи» повторювались настільки часто, що напросилася асоціація «викидень літератури».  І де там Фрейд зі своїми бананами? (потік кліше виявився заразним, от і до мене Зігмунт причепився)

Коли Тата Рівна, яка виразила враження чоловіка (від імені якого читала вірша) епічною фразою «вщипни мене за сраку»,  ми втекли. А у Юри написався вірш-враження:

Цветом роз наполняется пространство.
Холодеет мотор. Сказка странствий
Закончится вместе с бензином.
В этом месте лишь запах горелой резины.

К. Хтотам

P. S.: Покритикувати авторів даного умовиводу можна тут:


http://vkontakte.ru/id17515729#/id22707756

http://vkontakte.ru/id48416111#/club25441911

http://vkontakte.ru/topic-19508146_24438002


СЕВАМА, таланты, публицистика, не мой стих, мои перлы, проза

Previous post Next post
Up