(no subject)

Apr 01, 2011 08:27


Прокидаючись в сутінках передквітневої рані,
Запаливши в підставці кольору неба свічу,
Відкриваю потік: прохолодною цівкою з крану
Світлі бризки на віях з розмитою тушшю лічу.

Виходжу на балкон: ледь рожеві хмаринки в тумані,
Прокидається вітер, тріпочучи в вітті беріз.
Виринають авто з водіями в сонливім дурмані
Із дороги, политої краплями-росами сліз.

А у право неквапливо босий ступає світанок:
Сіре срібло підвіски відсвічує злато з небес,
Мій супутник таємний по хвилі розчинить серпанок:
Ніч розтала - день променем шиє навхрест.

надрання, светлое, мои перлы, стих, весна

Previous post Next post
Up