Небесні кити скидають тіні

[katrina_texty]

На своєму камені нерухомо стою.
А тінь вимірює час,
повторюючи рухи, що довкола.
Стою на своєму камені,
руки тримаю в кишенях пальта.
Серце вистрибнути готове -
женеться за цими Єрусалимами,
гнеться цівка піску на крутих поворотах,
пнеться хорда шостої години -
і не допинається.
Маленька зірка заплуталася у волоссі сирен
(що кричать ноту соль) -
і трима його намертво
під поривами вітру і плином усіх цих течій.
Я стою на своєму камені,
це моє місце сили.
Кити пропливають, скидають згори свої тіні.
А морська зірка все тримається,
все шукає очиськами світла
на дні, де світла й немає.
Але тінь вона все одно відкидає.