Україна 88
поволі перетворююсь на піарника олексія радинського, скоро доведеться теґ заводити ;)
Контраст із російською ситуацією, відтвореною в «Росії 88», вказує на те, що українська війна дискурсів ще триває і словесні бійки ще здатні бути кориснішими за вуличні. Вищеописані механізми ідеологічної маніпуляції в Україні діють не так наочно, як у Росії, але від того не менш ефективно. Саме внаслідок їхньої дії відбувається невпинне сповзання вправо не лише політичного спектру, але й «громадської думки», себто анонімного суспільного консенсусу, що передається його носіям «за замовчуванням», без усвідомлення, подібно до епідемії свинячого грипу. Причому посилення цього «руху праворуч» напряму залежить від атмосферного тиску в медіа. Критичне зростання сполоханих суджень про небезпеку мігрантів, що «розносять заразу», можна спостерігати в українському медіапросторі від самого початку грипозної паніки. Виразним запахом чогось брунатного відгонить не лише від політичної реклами «радикальної» правиці («ми у своїй, богом даній країні»), але й від «позаідеологічних» кандидатів («країну врятують здорові освічені люди»). При цьому будь-які спроби вказати на фашизоїдне підґрунтя подібних висловлювань одразу дискредитуються «моральною більшістю» як паплюження тендітної української ідеї. Публічні інтелектуали на кшталт Юрія Макарова воліють не помічати виявів правого екстремізму, а коли вони стаються прямо в них під носом - валити все на чергову антиукраїнську змову.
Олексій Радинський для Телекритики
Особливо варті уваги, як завжди, коментарі, особливо цікаві для фахового журналістського видання. Жахіття антиукраїнських загроз нашій неньці ширяться і виходять за межі дитячих вікових кошмарів.
Контраст із російською ситуацією, відтвореною в «Росії 88», вказує на те, що українська війна дискурсів ще триває і словесні бійки ще здатні бути кориснішими за вуличні. Вищеописані механізми ідеологічної маніпуляції в Україні діють не так наочно, як у Росії, але від того не менш ефективно. Саме внаслідок їхньої дії відбувається невпинне сповзання вправо не лише політичного спектру, але й «громадської думки», себто анонімного суспільного консенсусу, що передається його носіям «за замовчуванням», без усвідомлення, подібно до епідемії свинячого грипу. Причому посилення цього «руху праворуч» напряму залежить від атмосферного тиску в медіа. Критичне зростання сполоханих суджень про небезпеку мігрантів, що «розносять заразу», можна спостерігати в українському медіапросторі від самого початку грипозної паніки. Виразним запахом чогось брунатного відгонить не лише від політичної реклами «радикальної» правиці («ми у своїй, богом даній країні»), але й від «позаідеологічних» кандидатів («країну врятують здорові освічені люди»). При цьому будь-які спроби вказати на фашизоїдне підґрунтя подібних висловлювань одразу дискредитуються «моральною більшістю» як паплюження тендітної української ідеї. Публічні інтелектуали на кшталт Юрія Макарова воліють не помічати виявів правого екстремізму, а коли вони стаються прямо в них під носом - валити все на чергову антиукраїнську змову.
Олексій Радинський для Телекритики
Особливо варті уваги, як завжди, коментарі, особливо цікаві для фахового журналістського видання. Жахіття антиукраїнських загроз нашій неньці ширяться і виходять за межі дитячих вікових кошмарів.