Кожен, хто хоч трішки цікавиться кінематографом, мабуть, знає, що в цьому році «Оскар» дістався Метью Макконахі. Техаський красунчик отримав бажану всіма премію за роль у фільмі «Далласький клуб покупців».
Ми, з моєю одногрупницею Жанною, любимо дві речі: гарні фільми і Метью Макконахі. Тому, просто зобов’язані були сходити в кінотеатр на цю стрічку. Схудлий Метью, Джаред у міні-спідниці, фільм на реальних подіях - таке не можна пропустити!
Буденна середа. Нудні пари. І раптом фраза, неначе ковток холодного повітря: «Ходімо сьогодні в кіно!».
До фільму у нас залишалося три довгих години. Тому, ми не поспішали, гуляючи таким теплим сонячним Києвом. Дорога поступово довела до кінотеатру «Жовтень», що знаходиться на Подолі.
Зустрічав нас не абихто, а сам Джонні Депп! Так, так, ви не помилилися - при вході стояв сам Джонні. Він люб’язно з нами сфотографувався. Ми щиро подякували красунчику і пішли далі.
![](http://ic.pics.livejournal.com/katherinerebel/68909488/4245/4245_600.jpg)
Кінотеатр приголомшував своєю красою! Дзеркальні стіни відбивали десятки постерів, створюючи казкову кіно-країну. Під стелею, у кутку, височів сам Чарлі Чаплін. Піднявшись на другий поверх, ми просто відкрили роти від подиву. Всі стіни були вкриті постерами старих знаменитих фільмів. Там були: «Франкейштейн», «Віднесені вітром», «В джазі тільки дівчата», «Щелепи» та багато-багато інших великих кінострічок. Надзвичайно цікава ідея оформлення кінотеатру! Ще до перегляду фільму, ми вже були задоволені та приємно вражені.
![](http://ic.pics.livejournal.com/katherinerebel/68909488/5439/5439_600.jpg)
А потім: темрява, м’які мішечки замість сидінь, і оскароносний «Далласький клуб покупців».
Історія дуже важка, не глянцева, багато в чому спірна і брудна. Але в той час життєва, справжня і актуальна у наш час.
Макконахі і Лєто надзвичайно круті! Кожен з них отримав свій «Оскар» за справу. У фільмі немає красивих глянцевих чоловіків. Ти дивишся і бачиш справжніх людей, яких зжирає з середини страшна хвороба. Актори задля цієї ролі дуже схудли. На це страшно дивитися. Але так вжитися в роль дано не кожному.Треба бути актором, відданим справі на всі 100%, щоб заради ролі робити таке зі своїм тілом та здоров’ям.
Я не знала, що Маконахі вміє так грати… Бракує слів, щоб висловити ті почуття, що виникають, коли слідкуєш за його грою на екрані. Йому довелося схуднути, постаріти років на 10 і передавати глядачеві жахливі людські муки. Як можна зображати страшний біль, який роздирає тебе зсередини, коли насправді ти здоровий? Як можна мімікою передати те почуття безвиході та відчаю? Як можна імітувати напади скаженого головного болю? Але він це зробив, і ЯК! Метью віддав ролі усього себе. Цілком. Без залишку.
Джаред Лєто - надзвичайно сміливий. Не кожен зважиться зіграти хвору на СНІД та залежну від героїну людину. До того ж гея. У фільмі не залишилося ні крихітки від красивого фронтмена рок-групи та секс-символу мільйонів. Все: голос, міміка, хода… все було зовсім іншим. Все його єство виражало агонію та приреченість. Джаред вразив. Вразив настільки, що бракує слів.
В цілому фільм життєвий, актуальний, напружений. Сюжет торкається багатьох важливих питань людства. Не дивлячись на певну безвихідь героїв, фільм повен спраги до життя. Це змушує задуматись про багато речей та переосмислити своє існування.
Божевільна стрічка! Надзвичайна гра акторів! Сюжет, актуальний для будь-якого століття!