(no subject)
Эти стихи давно вертелись у меня в голове, и вот я их перевела. Ну, как смогла - известно же, что нет перевода сложнее, чем перевод с близкородственного языка.
Игорь Качуровский
ЭПИГОНЫ
Так пали семь вождей
У семивратных Фив.
Кровавый солнца щит
Феб в море опустил.
Кровавый день погас
В глубинах наших душ.
Сомненье промеж нас
Вползает, словно уж.
Лукавый скользкий гад,
Он шепчет в ухо мне:
"Верни войска назад,
не обрекай на смерть.
Не будет славы им,
поднявшим стяг иной!
Оставь сей путь другим,
И выбери путь свой.
Так много городов
И неприступных стен -
Свой воинский талант
Покажешь там взамен".
Ну что ж, пускай цветут
Иные города.
И никогда мой путь
Не приведет туда.
Есть цель, что собрала
Нас в войско Семерых
И в битву привела,
И нет путей других.
Феб щит поднимет вновь,
Всё небо озарив.
И вновь прольется кровь
На стены древних Фив.
Багряная волна
Омоет ноги нам,
И, может, сгину я,
И все полягут там,
Где гнев горит огнём
И клятва мести ждёт,
Где пало семь вождей
У Фив семи ворот.
ЕПІГОНИ
Вже впало сім вождів
Біля семи воріт.
Хтось в море опустив
Кривавий сонця щит:
Кривавий день погас
В безоднях наших душ,
І сумнів поміж нас
Вповзає, наче вуж.
Слизький, лукавий гад,
Сичить до мене він:
«Вертай полки назад,
Не прирікай на згин.
Не буде слави тим,
Хто взяв від інших стяг.
Не йди шляхом чужим,
Про свій подумай шлях.
Багато гарних міст
І неприступних брам.
Ти переможця хист
Покажеш ліпше там».
Ну що ж. Нехай цвітуть
Незнані городи.
Мене ніяка путь
Не приведе туди.
Бо перед нами ціль
Чорніє та сама.
Своїх шляхів відціль
Ні в кого з нас нема.
Підійме завтра знов
Щита ясного Феб,
І знов проллється кров
На древні мури Теб.
Червона течія
Обмиє ноги нам,
І, може, згину я
І всі поляжуть там,
Куди нас кличе гнів
І помсти заповіт,
Де впало сім вождів
Біля семи воріт.
/Ігор Качуровський/
Игорь Качуровский
ЭПИГОНЫ
Так пали семь вождей
У семивратных Фив.
Кровавый солнца щит
Феб в море опустил.
Кровавый день погас
В глубинах наших душ.
Сомненье промеж нас
Вползает, словно уж.
Лукавый скользкий гад,
Он шепчет в ухо мне:
"Верни войска назад,
не обрекай на смерть.
Не будет славы им,
поднявшим стяг иной!
Оставь сей путь другим,
И выбери путь свой.
Так много городов
И неприступных стен -
Свой воинский талант
Покажешь там взамен".
Ну что ж, пускай цветут
Иные города.
И никогда мой путь
Не приведет туда.
Есть цель, что собрала
Нас в войско Семерых
И в битву привела,
И нет путей других.
Феб щит поднимет вновь,
Всё небо озарив.
И вновь прольется кровь
На стены древних Фив.
Багряная волна
Омоет ноги нам,
И, может, сгину я,
И все полягут там,
Где гнев горит огнём
И клятва мести ждёт,
Где пало семь вождей
У Фив семи ворот.
ЕПІГОНИ
Вже впало сім вождів
Біля семи воріт.
Хтось в море опустив
Кривавий сонця щит:
Кривавий день погас
В безоднях наших душ,
І сумнів поміж нас
Вповзає, наче вуж.
Слизький, лукавий гад,
Сичить до мене він:
«Вертай полки назад,
Не прирікай на згин.
Не буде слави тим,
Хто взяв від інших стяг.
Не йди шляхом чужим,
Про свій подумай шлях.
Багато гарних міст
І неприступних брам.
Ти переможця хист
Покажеш ліпше там».
Ну що ж. Нехай цвітуть
Незнані городи.
Мене ніяка путь
Не приведе туди.
Бо перед нами ціль
Чорніє та сама.
Своїх шляхів відціль
Ні в кого з нас нема.
Підійме завтра знов
Щита ясного Феб,
І знов проллється кров
На древні мури Теб.
Червона течія
Обмиє ноги нам,
І, може, згину я
І всі поляжуть там,
Куди нас кличе гнів
І помсти заповіт,
Де впало сім вождів
Біля семи воріт.
/Ігор Качуровський/
Click to view