відповідальна музика
Забежала послушать друзей - украинский коллектив,исполняющий в стиле фолк-метал. Пригласили на презентацию дебютного клипа.
Вечер был тематический: решили обратиться к истории Украинской Повстанческой Армии. С этого момента резонно было бы прейти на рідну мову. Музичних колективів...поназапрошували! Першою виступила співачка Ілларія. Файна дівчина, майстерно володіюча своїм найціннішим інструментом - здається,що ліричне сопрано. Витанцьовуючи голосом біля шестиструнної гітари, безнадійно залученої музикою до вокальної гри, дівчина неначе бавилася з нотами та текстами власноручних пісень. Технічно підкована, мелодійно беззахисна, на перший погляд тендітна,але вже у другому приспіві - сильна та наполеглива, українська надія, вітчизняне завзяття - Ілларія.
Далі - сценарій концерту пішов вниз по сходах. Вокаліст гурту Тінь Сонця ще більш-менш тримав планку, встановлену попереднім артистом. Так, співав.На перший погляд, співав душевно, співав легко та невимушено;в своїх піснях торкався проблемного, невіришеного та безнадійного, пропонуючи нові ходи,нові рішення, намагаючись завдяки своїм текстам відкрити очі сліпих співгромадян, тикаючи носом слухача в кожну бунтуючу фразу в композиції,вливаючи мелодійну інформацію в кожну вушну раковину присутнього.
В своїх піснях до наболілого звернувся й третій учасник даного дійства - Іван. На жаль, філосовський зміст однієї з пісень не зовсім гармонійно порозумівся з вокалом, що привело до мого - так званого, пишномовного в наш час слова - конгнітивного дисбалансу. Співати про безглузде написання пісень, безталанне їх виконування, про невиправдане багатсво наших артистів - можна, варто та корисно. Але ж,на мій погляд, в такій музичній демогії потрібно бути хоча б на голову вищим не тільки за аудиторію,яку ведеш, але ж й основна тема не повинна страждати від однобокості запозиченних знань, коротше кажучи,володіти зачепленою темою потрібно краще та впевненіше. Не кажучи вже: як ти ці пропозиції доносиш до слухача. Бо призиви безголосого революціонера,принаймі, будуть не до кінця почуті, в гіршому випадку, не почуті зовсім. Але, чесно кажучи, без результату не залишився і цей учасник: досяг емоційності облич та довгоочікуванної жвавої міміки,тому що лажав ствердно і безкомпромісно.
Мабуть, на цьому етіпа моє розуміння діяльності музичних українских повстанців вичерпало себе.
Перераховувати інших виконавців напевно було б слід,та я не маю на це бажання.Не те,щоб я упереджено ставилася до цих неназваних груп, або ж не вірила в іх творчість; але треба щось вибрати для більшої правдивості написаного, тому перший варіант більш підходить,як для людини,яка може бути на сцені,та чомусь туди не попала,тому сидить за компом з а-ля розумним обличчям і намагається прокритикувати колективи. Так ось, хотілося б лише звернутися до ідентичних груп, з аналогічними напрямками музичних ідей та стилістик: більш грунтовної роботи,товарищи-колеги. Якщо проти попсовості у телерадіоефірах, проти цензури,безграмотності та поверховості - то не тільки за допомогою слів - на мій погляд, деякі тексти були на радість влучними - не тільки за допомогою ладнонаписаних віршів,а й за допомогою музики,відповідальної музики! Завдяки якій деяка частина людей на землі гордо присвоює сама собі звання музиканта!
Бо одна лише Ілларія вас не витягне,і не притягне до вас народ за вуха, бо ваша ж ціль - привчати ці вуха до глибшого та якіснішого розуміння.
Вечер был тематический: решили обратиться к истории Украинской Повстанческой Армии. С этого момента резонно было бы прейти на рідну мову. Музичних колективів...поназапрошували! Першою виступила співачка Ілларія. Файна дівчина, майстерно володіюча своїм найціннішим інструментом - здається,що ліричне сопрано. Витанцьовуючи голосом біля шестиструнної гітари, безнадійно залученої музикою до вокальної гри, дівчина неначе бавилася з нотами та текстами власноручних пісень. Технічно підкована, мелодійно беззахисна, на перший погляд тендітна,але вже у другому приспіві - сильна та наполеглива, українська надія, вітчизняне завзяття - Ілларія.
Далі - сценарій концерту пішов вниз по сходах. Вокаліст гурту Тінь Сонця ще більш-менш тримав планку, встановлену попереднім артистом. Так, співав.На перший погляд, співав душевно, співав легко та невимушено;в своїх піснях торкався проблемного, невіришеного та безнадійного, пропонуючи нові ходи,нові рішення, намагаючись завдяки своїм текстам відкрити очі сліпих співгромадян, тикаючи носом слухача в кожну бунтуючу фразу в композиції,вливаючи мелодійну інформацію в кожну вушну раковину присутнього.
В своїх піснях до наболілого звернувся й третій учасник даного дійства - Іван. На жаль, філосовський зміст однієї з пісень не зовсім гармонійно порозумівся з вокалом, що привело до мого - так званого, пишномовного в наш час слова - конгнітивного дисбалансу. Співати про безглузде написання пісень, безталанне їх виконування, про невиправдане багатсво наших артистів - можна, варто та корисно. Але ж,на мій погляд, в такій музичній демогії потрібно бути хоча б на голову вищим не тільки за аудиторію,яку ведеш, але ж й основна тема не повинна страждати від однобокості запозиченних знань, коротше кажучи,володіти зачепленою темою потрібно краще та впевненіше. Не кажучи вже: як ти ці пропозиції доносиш до слухача. Бо призиви безголосого революціонера,принаймі, будуть не до кінця почуті, в гіршому випадку, не почуті зовсім. Але, чесно кажучи, без результату не залишився і цей учасник: досяг емоційності облич та довгоочікуванної жвавої міміки,тому що лажав ствердно і безкомпромісно.
Мабуть, на цьому етіпа моє розуміння діяльності музичних українских повстанців вичерпало себе.
Перераховувати інших виконавців напевно було б слід,та я не маю на це бажання.Не те,щоб я упереджено ставилася до цих неназваних груп, або ж не вірила в іх творчість; але треба щось вибрати для більшої правдивості написаного, тому перший варіант більш підходить,як для людини,яка може бути на сцені,та чомусь туди не попала,тому сидить за компом з а-ля розумним обличчям і намагається прокритикувати колективи. Так ось, хотілося б лише звернутися до ідентичних груп, з аналогічними напрямками музичних ідей та стилістик: більш грунтовної роботи,товарищи-колеги. Якщо проти попсовості у телерадіоефірах, проти цензури,безграмотності та поверховості - то не тільки за допомогою слів - на мій погляд, деякі тексти були на радість влучними - не тільки за допомогою ладнонаписаних віршів,а й за допомогою музики,відповідальної музики! Завдяки якій деяка частина людей на землі гордо присвоює сама собі звання музиканта!
Бо одна лише Ілларія вас не витягне,і не притягне до вас народ за вуха, бо ваша ж ціль - привчати ці вуха до глибшого та якіснішого розуміння.