Cигаретний бізнес на українсько-польському кордоні!
Потяг Київ-Пшемисль, плацкартний вагон (квитків в купе через пару годин після відкриття продажу, вже, звісно, не було, ну, ви в курсі).
Вагон як вагон. Доки ми не доїхали до Львова! Тут починається найцікавіше:) Майже всі пасажири (окрім трьох людей в нашому плацкарті (нас двоє і ще одна дівчина)) звільнили вагон до Львова. І замість них зайшли зовсім інші люди! Я такого ще не бачив. Стар і млад, чоловікі і жінкі, всі бігають, кричать і ругаються як... як не знаю хто. Відсоток вживання слова "курва" наближається до 100! Це ще й дивно слухати - тому що львівський говір і це для мене абсолютно неочікувано! Шоста ранку. Ми попрокидались і знаходимось в шоці! Починається біганина по вагону - якісь пацани починають перевіряти які вікна відкриваються які ні. Починаємо сваритись з одних хлопцем, який намагається в нашому плацкарті на стелі розкрутити систему оповіщення про пожежу і засунути туди пакет з цигарками. Запевняє, що вже восьмий рік так катається і ще жодних проблем не було. Але він зі своїми цигарками був посланий нах (в інший плацкарт).
Наступна година проходить трохи спокійніше, всі порозсідались і по одному бігають з сумками, скотчем, викрутками, спеціальними заготовками, щось прикручують, приклеюють, ховають і "продовжуть свої розмови про курв":))
Далі станція Мостиська:) Апогей нашого апофіозу. Вагон вже майже заповнений, але сюди заходить ще пару десятків людей - і розсідаються по три-чотири на одній лавці плацкарту. І, головне, запевняють, що у них квитки є, але показати їх відмовляються!!! Заходять прикордонники, швиденько збирають паспорти у всіх, доходять до нашого плацкарту - бац! Нові обличчя!
- Ви звідки їдете, питають.
- З Києва.
- Подорожувати?
- Так.
До дівчини:
- Ви вперше за кордон?
- Так.
- Український паспорт з собою взяли?
- Ні.
- Дата народження?
- ???? ноября..
- А українською?
- ..листопада.
- Добре.
І йдуть собі. Супер. Весь вагон не викликає жодних підозр, натомість нас треба розпитати і перевірити по повній програмі. Знаходимось в ще більшому шоці. А поруч з нами найцікавіше відбувається! Народ починає діставати з сумок заготовки з блоками цигарок і ховати.. на собі. В прямому смислі слова засовувати в труси, брюки та під кофти. Звук скотчу не змовкає. Ходять українські прикордонники, але контрабандистам пох. Починаємо приховано знімати на телефон:)
http://www.youtube.com/v/jeZxcUbXA6U
http://www.youtube.com/v/P9KiNnhvgyQ
Далі Медика і польський кордон, до нас заходить поляк, ходить по вагону і дивиться, щоб ніхто нічого через вікна не викидав..
Одна тітонька нам розповідає деякі секрети. Віза у них - щось типу торгівельної. На 10 днів. Їздять вони щоденно. Туди - цигарки (неофіційно) і інші товари (цукерки, наприклад), вже офіційно. Назад також щось везуть. Паспорт вони змінюють по декілька разів на рік. Займається таким дуже багато людей. Про заробіток змовчала, але запевнила, що він непоганий. Везуть найдешевші цигарки. Так заробіток найбільший..
Ну, і ясно, що не з гарного життя вони цим займаються.. Це й так зрозуміло:(
В Пшемислі пригоди не закінчуються. Туристичні (купейні) вагони випускають першими, плацкартні (які за змовчуванням - під підозрою) - останніми. Пробиваємось крізь натовп, кричимо, що туристи.. Все це займає десь годину.. Прорвались. П#здець. Оце так українсько-польський кордон та підготовка поляків до вступу в шенген:)
Ну а далі вже все спокійніше було:) Ну, хіба що, коли назад їхали, ще була цікава історія:) Розкажу в наступному пості:)
Вагон як вагон. Доки ми не доїхали до Львова! Тут починається найцікавіше:) Майже всі пасажири (окрім трьох людей в нашому плацкарті (нас двоє і ще одна дівчина)) звільнили вагон до Львова. І замість них зайшли зовсім інші люди! Я такого ще не бачив. Стар і млад, чоловікі і жінкі, всі бігають, кричать і ругаються як... як не знаю хто. Відсоток вживання слова "курва" наближається до 100! Це ще й дивно слухати - тому що львівський говір і це для мене абсолютно неочікувано! Шоста ранку. Ми попрокидались і знаходимось в шоці! Починається біганина по вагону - якісь пацани починають перевіряти які вікна відкриваються які ні. Починаємо сваритись з одних хлопцем, який намагається в нашому плацкарті на стелі розкрутити систему оповіщення про пожежу і засунути туди пакет з цигарками. Запевняє, що вже восьмий рік так катається і ще жодних проблем не було. Але він зі своїми цигарками був посланий нах (в інший плацкарт).
Наступна година проходить трохи спокійніше, всі порозсідались і по одному бігають з сумками, скотчем, викрутками, спеціальними заготовками, щось прикручують, приклеюють, ховають і "продовжуть свої розмови про курв":))
Далі станція Мостиська:) Апогей нашого апофіозу. Вагон вже майже заповнений, але сюди заходить ще пару десятків людей - і розсідаються по три-чотири на одній лавці плацкарту. І, головне, запевняють, що у них квитки є, але показати їх відмовляються!!! Заходять прикордонники, швиденько збирають паспорти у всіх, доходять до нашого плацкарту - бац! Нові обличчя!
- Ви звідки їдете, питають.
- З Києва.
- Подорожувати?
- Так.
До дівчини:
- Ви вперше за кордон?
- Так.
- Український паспорт з собою взяли?
- Ні.
- Дата народження?
- ???? ноября..
- А українською?
- ..листопада.
- Добре.
І йдуть собі. Супер. Весь вагон не викликає жодних підозр, натомість нас треба розпитати і перевірити по повній програмі. Знаходимось в ще більшому шоці. А поруч з нами найцікавіше відбувається! Народ починає діставати з сумок заготовки з блоками цигарок і ховати.. на собі. В прямому смислі слова засовувати в труси, брюки та під кофти. Звук скотчу не змовкає. Ходять українські прикордонники, але контрабандистам пох. Починаємо приховано знімати на телефон:)
http://www.youtube.com/v/jeZxcUbXA6U
Click to viewhttp://www.youtube.com/v/P9KiNnhvgyQ
Далі Медика і польський кордон, до нас заходить поляк, ходить по вагону і дивиться, щоб ніхто нічого через вікна не викидав..
Одна тітонька нам розповідає деякі секрети. Віза у них - щось типу торгівельної. На 10 днів. Їздять вони щоденно. Туди - цигарки (неофіційно) і інші товари (цукерки, наприклад), вже офіційно. Назад також щось везуть. Паспорт вони змінюють по декілька разів на рік. Займається таким дуже багато людей. Про заробіток змовчала, але запевнила, що він непоганий. Везуть найдешевші цигарки. Так заробіток найбільший..
Ну, і ясно, що не з гарного життя вони цим займаються.. Це й так зрозуміло:(
В Пшемислі пригоди не закінчуються. Туристичні (купейні) вагони випускають першими, плацкартні (які за змовчуванням - під підозрою) - останніми. Пробиваємось крізь натовп, кричимо, що туристи.. Все це займає десь годину.. Прорвались. П#здець. Оце так українсько-польський кордон та підготовка поляків до вступу в шенген:)
Ну а далі вже все спокійніше було:) Ну, хіба що, коли назад їхали, ще була цікава історія:) Розкажу в наступному пості:)