Ну як яшчэ можна віншаваць іншамоўнага паэта з днём нараджэння...
Багдан-Ігар Антоныч
Песня пра вечнасць матэрыі
Пад покрывам нябёс, лясной схаваны цішай,
адзеты песнямі, ахутаны вятрамі,
ляжу, як мудры ліс, у папараці пышнай,
цвярдзею, халаднею, застываю ў камень.
Каметаў, дзён, лістоты шэпт стагоддзі поўніць,
раслінаў рэкі ўверх цякуць па сотнях лесвіц.
Залье мяне патоп, расцісне белым сонцам,
і з цела будзе вугаль, будзе попел з песні.
Лавінамі вякоў час пройдзе над сусветам,
над намі пальмы лісцем зашумяць бязважка,
і вугаль з целаў нашых стане чорным кветам,
і кірка зазвініць, б’ючы мне ў сэрца цяжка.
ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕННІСТЬ МАТЕРІЇ
Забрівши у хащі, закутаний у вітер,
накритий небом і обмотаний піснями,
лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,
і стигну, і холону, й твердну в білий камінь.
Рослинних рік підноситься зелена повінь,
годин, комет і листя безперервний лопіт.
Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,
і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.
Прокотяться, як лава, тисячні століття,
де ми жили, ростимуть без наймення пальми
і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.