из Жадана

[kashlik]

Вважай, тобі не повезло,
бо здавна згублене весло,
яким би вигріб ти звідсіль.
І це була б розумна ціль,
бо громадянство тут є зло,
що роз'їда, мов сіль.

Країна ця - великий гріх
людей і Бога. Наш поріг
навряд чи подолать кому -
він неприступний, ніби мур.
І це нагадує скоріш
не дім, але тюрму.

У тому сенсі, що таки
ти звідси міг би утекти.
Проте - за чим? Щоб десь вночі -
і побивайся, і кричи -
в надії марній зішкребти
лілею на плечі.