(no subject)
У мене таке в голові робиться, що сказати словами важко. Мені абсолютно пофік на нашу владу і на їхні ідіотства. Мене зараз більше хвилюють люди. Сповнені ненависті до нас (і до правди?) в своїй паралельній реальності. Мені їх дуже шкода. Жаль їх. І хочеться їх любити, щоб їм було не так боляче, коли розуміння прийдуть і очі відкриються.
Буває така любов до людей накриває, що бракне повітря у грудях.
Буває, що пальці холодними стануть, хоч тепло тут, і не грудень.
Обійняла би здається всіх, хто не знав тепла чужих обіймів.
Закутала б в руки, щоб просто любити. Тих, хто від холоду занімів.
Щоб ви не були розгублені. Щоб вам не було розхристано.
Щоб вам вистачало пристрасті. Щоб в очі дивитись пристально.
Щоб серце не билося злякано від того, що всі ми розгубимось.
Щоб ми не губилися в натовпах. Щоб ми неустанно знаходились...
Щоб ми несподівано вірили. Щоб ми засинали з зізнаннями.
Щоб нам вистачало мудрості любити і бути коханими.
Як страшно боятися поглядів. Як хочеться в очі заглянути.
Щоб вміти любов знаходити, в містах, що стають бездоганними.
Я не знаю, отаке дурне коїться.
Буває така любов до людей накриває, що бракне повітря у грудях.
Буває, що пальці холодними стануть, хоч тепло тут, і не грудень.
Обійняла би здається всіх, хто не знав тепла чужих обіймів.
Закутала б в руки, щоб просто любити. Тих, хто від холоду занімів.
Щоб ви не були розгублені. Щоб вам не було розхристано.
Щоб вам вистачало пристрасті. Щоб в очі дивитись пристально.
Щоб серце не билося злякано від того, що всі ми розгубимось.
Щоб ми не губилися в натовпах. Щоб ми неустанно знаходились...
Щоб ми несподівано вірили. Щоб ми засинали з зізнаннями.
Щоб нам вистачало мудрості любити і бути коханими.
Як страшно боятися поглядів. Як хочеться в очі заглянути.
Щоб вміти любов знаходити, в містах, що стають бездоганними.
Я не знаю, отаке дурне коїться.