про "Мівіну"
по суті, "Мівіна", це дуже ностальгічний продукт. у мене про неї тільки приємні спогади.
ще пам'ятаю часи, коли салат з "Мівіни" вважався сущим делікатесом, і готували його лиш на свята.
ще один епізод - як ми їхали з табору всією сім'єю в потязі, і кієвскіє турісти жрали ту вермішель із пачечки, та так, що слиною захлинався весь плацкартний вагон. таксі, зупинка о 4-й ранку коло цілодобового магазину і в чеку - 6 пачок "Мівіни". вдома - щастя.
і от, їм зараз макарони з кип'ятком, які подорожували зі мною по фестах, але не з'їдені були досі. прямо сльози навертаються.
:)
ще пам'ятаю часи, коли салат з "Мівіни" вважався сущим делікатесом, і готували його лиш на свята.
ще один епізод - як ми їхали з табору всією сім'єю в потязі, і кієвскіє турісти жрали ту вермішель із пачечки, та так, що слиною захлинався весь плацкартний вагон. таксі, зупинка о 4-й ранку коло цілодобового магазину і в чеку - 6 пачок "Мівіни". вдома - щастя.
і от, їм зараз макарони з кип'ятком, які подорожували зі мною по фестах, але не з'їдені були досі. прямо сльози навертаються.
:)