Кровава історія
Розкажу що зі мною приключилось сьогодні.
Бігла я лісами і полями по всіх справах зразу і так, щоб встигнути до грози. Все встигла, але гроза почалась.
Думаю, треба купити мужчинам, які героїчно сидять без мене вдома, чогось смачного. Заходжу на стрийський ринок - юпііі:) полуниці є.
Купила кілограм, гордо поклала в свою фірмову шматяну торбинку (екологічно ж!) і йду-мокну.
Маршрутка на Сихів - хто їхав, той знає. Видихаю, залажу в неї, але полуничку бережу! Мужчинам же ж. Обіймаю її ніжно, наскільки це можливо, торбинка моя пригріта на грудях на рівні дядечкового носа, котрий сидить і зиркає на мене...
Приїхала в пункт призначення, гордо забігла в супермаркет. Полуничку в камеру схову, сама ходжу, купую всіляке. Відчуваю на собі один, другий погляд, ну, думаю, мабуть красіва я сьогодні, шо всі так дивляться. Касир мені посміхається. Ну він завжди посміхається, я ж постійний клієнт.
Виходжу на вулицю, дивлюсь на себе і бачу КРОВ. Огнєстрєл! Ножевоє ранєніє! Аааа, торбинка ж ти екологічна! Протекла моя полуничка, поки я її обіймала:) Гигиги)) Цікаво, що думали про мене всі ці люди? Виглядало насправді трешняково:)
Зараз уже підсохло, тому фотка не вражаюча))
Бігла я лісами і полями по всіх справах зразу і так, щоб встигнути до грози. Все встигла, але гроза почалась.
Думаю, треба купити мужчинам, які героїчно сидять без мене вдома, чогось смачного. Заходжу на стрийський ринок - юпііі:) полуниці є.
Купила кілограм, гордо поклала в свою фірмову шматяну торбинку (екологічно ж!) і йду-мокну.
Маршрутка на Сихів - хто їхав, той знає. Видихаю, залажу в неї, але полуничку бережу! Мужчинам же ж. Обіймаю її ніжно, наскільки це можливо, торбинка моя пригріта на грудях на рівні дядечкового носа, котрий сидить і зиркає на мене...
Приїхала в пункт призначення, гордо забігла в супермаркет. Полуничку в камеру схову, сама ходжу, купую всіляке. Відчуваю на собі один, другий погляд, ну, думаю, мабуть красіва я сьогодні, шо всі так дивляться. Касир мені посміхається. Ну він завжди посміхається, я ж постійний клієнт.
Виходжу на вулицю, дивлюсь на себе і бачу КРОВ. Огнєстрєл! Ножевоє ранєніє! Аааа, торбинка ж ти екологічна! Протекла моя полуничка, поки я її обіймала:) Гигиги)) Цікаво, що думали про мене всі ці люди? Виглядало насправді трешняково:)
Зараз уже підсохло, тому фотка не вражаюча))