(no subject)
Хлопці під вікном сьогодні не патріотичні.
Проспівали "Ветер с моря дул...", потім "Ай-я-яй дівчьонка, гдє взєла такіє ручькі"...
Слова "Гангам стайлу" не згадали, преключились на "Всьо коси твоі, всьо бантікі, всьо прядь залатих валос..." Це Круг мабуть.
***
В мене колись був кавалєр з літнього табору, якого я покинула, бо він на мелодію, коли я дзвонила поставив "Дєвачька-пай, рядам жиган і хуліган...". Непоганий був хлопець, такий - з народа. Мама в нього на автовокзалі працювала, а ми жили за містом, і додому їздили тільки з автовокзалу. Він мене там регулярно чекав, зізнавався у вічній любові і намагався дарувати квіти. Я його так боялась тоді, що капець.
Коли він дізнався де я живу (повторюю, ми в селі жили, кілька км за містом, асфальту в нас не було під вікнами, тільки вже ближче до траси) то він написав великими буквами шось типу "котик я тебе кохаю". І слава богу, шо в нас під вікнами не було асфальту. Досі пересмикує, як іду з маршрутки до батьків додому.
Потім ми з ним випадково в тролейбусі зіткнулись, я його вже дуже боялась. Почала втікати, бо він хотів мене спіймати і сильно зізнатися в любві. Вискочила з тролейбуса на базарі, і почала голосно кричати, апєліруя до народа, шо не хочу Сірожа я з тобою говорити. Він обізвав мене малолєткою і на цьому кінець.
Потім писав через рік мені смски. З армії. Вибачався і просив шоб я про нього не думала погано.
От вона - сила шансону.
А на морі він був вовсє нормальний. Я в плейліст його заглянула, як ми вже додому повернулись.
***
Оооо, "Червону руту" співають. Тішить, що знають не лише приспів, як у попередніх піснях.
Я навіть тег новий заведу. Знайте всі, як мені пощастило:)
Проспівали "Ветер с моря дул...", потім "Ай-я-яй дівчьонка, гдє взєла такіє ручькі"...
Слова "Гангам стайлу" не згадали, преключились на "Всьо коси твоі, всьо бантікі, всьо прядь залатих валос..." Це Круг мабуть.
***
В мене колись був кавалєр з літнього табору, якого я покинула, бо він на мелодію, коли я дзвонила поставив "Дєвачька-пай, рядам жиган і хуліган...". Непоганий був хлопець, такий - з народа. Мама в нього на автовокзалі працювала, а ми жили за містом, і додому їздили тільки з автовокзалу. Він мене там регулярно чекав, зізнавався у вічній любові і намагався дарувати квіти. Я його так боялась тоді, що капець.
Коли він дізнався де я живу (повторюю, ми в селі жили, кілька км за містом, асфальту в нас не було під вікнами, тільки вже ближче до траси) то він написав великими буквами шось типу "котик я тебе кохаю". І слава богу, шо в нас під вікнами не було асфальту. Досі пересмикує, як іду з маршрутки до батьків додому.
Потім ми з ним випадково в тролейбусі зіткнулись, я його вже дуже боялась. Почала втікати, бо він хотів мене спіймати і сильно зізнатися в любві. Вискочила з тролейбуса на базарі, і почала голосно кричати, апєліруя до народа, шо не хочу Сірожа я з тобою говорити. Він обізвав мене малолєткою і на цьому кінець.
Потім писав через рік мені смски. З армії. Вибачався і просив шоб я про нього не думала погано.
От вона - сила шансону.
А на морі він був вовсє нормальний. Я в плейліст його заглянула, як ми вже додому повернулись.
***
Оооо, "Червону руту" співають. Тішить, що знають не лише приспів, як у попередніх піснях.
Я навіть тег новий заведу. Знайте всі, як мені пощастило:)