On-arrival training, Ollerup hojskole, Svendborg
Знайомcтво.
-Hi! I am Sergii ( так мене написали у паспорті). Nice to meet you! бла бла бла
Where are you from?
-Ukraine
-О! Дуже приємно! (чи щось типу такого)
- Еее... I don't understand...
Факінщіт. Почуваю себе так, наче вступив у "каку". Мені здається, що я щось наплутав... Знову перепитую. Виявилось, що це не помилка. Вона таки з України. І не знає жодної з "ходових мов" - навіть російську. Тепер ви плакатимете. На тренінгу "нас", крім мене, було троє - і тільки з однією міг спілкуватися рідною. Мадярки грьобані...
Спортивна "вища школа" неподалік Свендборга - аналог наших старших класів. 17-18 річні школярі. Поняття "екзамени" просто не існує. Всілякі там тренажерки, басейни, батутні зали, басейни... Приміщення ультрасучасне. Меню - я б там жив і не вилазив. НІколи не думав, що несолодка пшонка може бути НАСТІЛЬКИ смачною. Я дуже гостро відчув, що таке справжнє данське меню - у Центрі ж зранку і вдень сам собі готуєш сніданки-перекуси. Проблема єдина - не переїсти нереально. Знаю, що то некорисно, але ніц не міг зробити.
Вир спілкування - різноманітні ігри, знайомства, враження. Перші два дні - спонтанні. Як у броунівських частинок :) Чотири полячки, до фіга німців, французів, угорців, про українців вже казав... Були македонець, турок, італієць, іспанка, чешка, румунки, латишка. Сказати, щоб з кимось так дуже зійшовся, то нє. Цілком можливо, що через мою, скажімо так, все ще далеку від ідеалу англ. Але було офігєнно цікаво. З полячками практикував мову, виявилось, що я не встиг її забути, і це було в кайф ) Румунка одна сподобалась. Крістіною звати, була якось кілька днів у Києві на анімаційному фесті (я в тому дуже не шарю, тому особливо про то не розпитував ))) . Чорнява, жива така, але якась мінлива. То розпливається в посмішці, то у відключці. Німкені Фредеріке та Юлія відкриті і прості в поводженні. Полячка Єва така наче люб'язна, але от не знаєш що вона має на думці. Мені на таких 3 дні явно не вистачає ))) Найгарнішою була француженка, Хлоя. Зовні нежвава, але впевнена в собі дєвочка, щось в стилі "я - королева". ) Іспанка Марія виглядає на 10 років молодше за свій вік. Тобто виглядає на 18-19 ;) Дєвочка і всьо, так і не скажеш, що вже дуже навіть зріла женщіна.
Із македонцем Владіміром якось легше спілкуватися, бо так само слов'янин і так само із країни, яка має проблеми із, кгм, міжнародним іміджем плюс всякі там відголоски колоніального минулого. Дуже простий і приємний хлоп. Турок, з яким я жив у кімнаті, погано знає англійську, але чувак наче непоганий, якоїсь "ушлості" не відчув у ньому. Норм такий пацан, вчить діток в Ольборгу грати на гітарі. Італієць - типовий італієць, казанова коротше ) Угорка Дора така інтілєктуальна, спокійна і приємна, щось в ній притягує. Інша угорка - Юдіт - це ходячий кролик Дюрасел. Яскраво виражений лідер, але от не тягне мене магнітом до таких.
Із львів'янкою, ясна річ, базарили найбільше. Вона мені розказувала про своє життя, я про своє. Дізнався, що означає бути дівчиною самозакоханого шахіста, друга Василя Іванчука. Така от щирість чувака і чувіхи, які побачать одне одного ще максимум 2 рази.
Люди як люди. Не кращі і не гірші за нас. З такими ж понтами, перчинками і достоїнствами. Так, Євросоюз - виключення тільки ми, українці, і македонець. Так, інформаційний простір інший. Так, про існування України підозрюють, тільки коли дивляться на мапу, і це виводить. Так, вони мають набагато більші можливості. АЛЕ. Європейці, як і ми. В крокодила грають, як і ми. У камінь-ножиці-папір - як і ми. Частина їхнього інфопростору - все-таки і наша в тому числі - наприклад, ми танцюємо ледь не під той самий музон. Та й, якщо припре, ми можемо поїхати куди завгодно...
О! Зайвий раз переконався, що з дєвками серйозно грати в командні види спорту - марна річ, за одиничними виключеннями. Дівчата, не ображайтесь, але це таки правда... Ну хоч розім'явся і в кошика покидав, уже щось )
Да, і Леголенд відвідав. Це щось на зразок ДІснейленду, наче другий за крутизною у світі. Дізнався що Лего - це данська фірма. Біля одного з атракціонів майорів сталевий український прапор. Порадувала німкеня Ребекка. "Ukraine - it's like Russia?" Колись мене таки задовбе пояснювати. Найсмішніше, що в такому сприйнятті нас винен не хто інший, як ми самі...
-Hi! I am Sergii ( так мене написали у паспорті). Nice to meet you! бла бла бла
Where are you from?
-Ukraine
-О! Дуже приємно! (чи щось типу такого)
- Еее... I don't understand...
Факінщіт. Почуваю себе так, наче вступив у "каку". Мені здається, що я щось наплутав... Знову перепитую. Виявилось, що це не помилка. Вона таки з України. І не знає жодної з "ходових мов" - навіть російську. Тепер ви плакатимете. На тренінгу "нас", крім мене, було троє - і тільки з однією міг спілкуватися рідною. Мадярки грьобані...
Спортивна "вища школа" неподалік Свендборга - аналог наших старших класів. 17-18 річні школярі. Поняття "екзамени" просто не існує. Всілякі там тренажерки, басейни, батутні зали, басейни... Приміщення ультрасучасне. Меню - я б там жив і не вилазив. НІколи не думав, що несолодка пшонка може бути НАСТІЛЬКИ смачною. Я дуже гостро відчув, що таке справжнє данське меню - у Центрі ж зранку і вдень сам собі готуєш сніданки-перекуси. Проблема єдина - не переїсти нереально. Знаю, що то некорисно, але ніц не міг зробити.
Вир спілкування - різноманітні ігри, знайомства, враження. Перші два дні - спонтанні. Як у броунівських частинок :) Чотири полячки, до фіга німців, французів, угорців, про українців вже казав... Були македонець, турок, італієць, іспанка, чешка, румунки, латишка. Сказати, щоб з кимось так дуже зійшовся, то нє. Цілком можливо, що через мою, скажімо так, все ще далеку від ідеалу англ. Але було офігєнно цікаво. З полячками практикував мову, виявилось, що я не встиг її забути, і це було в кайф ) Румунка одна сподобалась. Крістіною звати, була якось кілька днів у Києві на анімаційному фесті (я в тому дуже не шарю, тому особливо про то не розпитував ))) . Чорнява, жива така, але якась мінлива. То розпливається в посмішці, то у відключці. Німкені Фредеріке та Юлія відкриті і прості в поводженні. Полячка Єва така наче люб'язна, але от не знаєш що вона має на думці. Мені на таких 3 дні явно не вистачає ))) Найгарнішою була француженка, Хлоя. Зовні нежвава, але впевнена в собі дєвочка, щось в стилі "я - королева". ) Іспанка Марія виглядає на 10 років молодше за свій вік. Тобто виглядає на 18-19 ;) Дєвочка і всьо, так і не скажеш, що вже дуже навіть зріла женщіна.
Із македонцем Владіміром якось легше спілкуватися, бо так само слов'янин і так само із країни, яка має проблеми із, кгм, міжнародним іміджем плюс всякі там відголоски колоніального минулого. Дуже простий і приємний хлоп. Турок, з яким я жив у кімнаті, погано знає англійську, але чувак наче непоганий, якоїсь "ушлості" не відчув у ньому. Норм такий пацан, вчить діток в Ольборгу грати на гітарі. Італієць - типовий італієць, казанова коротше ) Угорка Дора така інтілєктуальна, спокійна і приємна, щось в ній притягує. Інша угорка - Юдіт - це ходячий кролик Дюрасел. Яскраво виражений лідер, але от не тягне мене магнітом до таких.
Із львів'янкою, ясна річ, базарили найбільше. Вона мені розказувала про своє життя, я про своє. Дізнався, що означає бути дівчиною самозакоханого шахіста, друга Василя Іванчука. Така от щирість чувака і чувіхи, які побачать одне одного ще максимум 2 рази.
Люди як люди. Не кращі і не гірші за нас. З такими ж понтами, перчинками і достоїнствами. Так, Євросоюз - виключення тільки ми, українці, і македонець. Так, інформаційний простір інший. Так, про існування України підозрюють, тільки коли дивляться на мапу, і це виводить. Так, вони мають набагато більші можливості. АЛЕ. Європейці, як і ми. В крокодила грають, як і ми. У камінь-ножиці-папір - як і ми. Частина їхнього інфопростору - все-таки і наша в тому числі - наприклад, ми танцюємо ледь не під той самий музон. Та й, якщо припре, ми можемо поїхати куди завгодно...
О! Зайвий раз переконався, що з дєвками серйозно грати в командні види спорту - марна річ, за одиничними виключеннями. Дівчата, не ображайтесь, але це таки правда... Ну хоч розім'явся і в кошика покидав, уже щось )
Да, і Леголенд відвідав. Це щось на зразок ДІснейленду, наче другий за крутизною у світі. Дізнався що Лего - це данська фірма. Біля одного з атракціонів майорів сталевий український прапор. Порадувала німкеня Ребекка. "Ukraine - it's like Russia?" Колись мене таки задовбе пояснювати. Найсмішніше, що в такому сприйнятті нас винен не хто інший, як ми самі...