Пятнадцать вопросов атеистам
Буду робити вигляд що я афігенний блогер і мої пости цікаво читати.
Пост дуже довгий, пишеться із резинової клавіатури, і може когось образити.
Пост пишу особисто для себе.
Что вы делаете, когда вам страшно? Ну, самолет падает в воздушную яму, артиллерийский обстрел начинается, эпидемия холеры… Я в таких случаях принимаю разумные, но совершенно недостаточные меры (пристегнуть ремень, спрятаться в окоп, мыть руки), а потом молюсь. А вы что делаете?
Ні разу в житті не попадала в подібну ситуацію. Думаю що в першу чергу я пристебнусь, виконуватиму вказівки стюардів та пілота/сховаюся по-глибше/митиму руки і робитиму щеплення а також спалюватиму трупи для уникнення зараження питної води. Ну а далі буду боятися, старатися не панікувати. Але молитися-навряд. І взагалі, "совершенно недостаточніе мерьі... а потом молюсь" -це як?
Вы не хотите бессмертия? Или хотите, но надеетесь достичь прагматическими методами, такими, например, как новые медицинские технологии? Или хотите, но знаете, что недостижимо, так нечего и время тратить?
Ні, я не хочу жити вічно. Взагалі. Новітні медичні технології, спасибі їм велике,здатні продовжити життя людини і зробити наші тіла стійкішими. На мою думку - цінність життя в його скінченності. Звідси і назва мого блогу: "Одного життя достатньо".
Вы хотите уверовать и не можете? Или можете, но не хотите? Или не можете и не хотите?
Мені здається що тут питання полягає не у бажанні вірити-не вірити. А якщо спитати у віруючого ті самі питання лол: Вы хотите уверовать но не можете? Или можете, но не хотите? Или можете и хотите? Добре, навіть якби я і хотіла - навряд чи мені вдалося щиро повірити.
Есть ли какая-нибудь книга, с которой вы сверяете свои реакции и поступки. Ну, у меня Евангелие. А у вас что? «Властелин колец», «Крошка Доррит», «Война и мир»? «Капитал»?
Свої вчинки та реакції я звіряю із власним баченням об'єктивного світу. І воно побудоване далеко не під впливом якоїсь однієї книжки. Це взагалі дуже сумно: ХХІ століття наступило далеко не вчора, а люди досі вважають церковні догми є архетипом поведінки людини та суспільної моралі. Хоча з іншого боку я розумію чому так. =((
Существуют ли священники, которых вы считаете достойнейшими людьми? Патриарх Тихон? Митрополит Антоний Сурожский? Валентин Феликсович Войно-Ясенецкий (архиепископ Лука)? Отец Александр Мень? Или никого?
Думаю що серед священників багато достойних людей. Наприклад Блаженнійший Святослав, той що глава УГКЦ. А от серед тих хто до них ходить - навряд чи.
Существование Бога вы не признаете, хорошо. А признаете ли вы существование других нематериальных явлений, которые нельзя увидеть, потрогать, поковыряться отверткой? Явления, у которых есть название, символ, история, смысл, но которых никто не видел, существуют? Например, интеграл. Что еще?
Ну чому всі ці філософи люблять проводити аналогії із речами в яких слабо розбираються? Квантова фізика, чорні дірки, інтеграли? Всі ми знаємо що є речі які неможливо понюхати і яких не можна торкнутися, але вони існують і підтвердження їхньої матеріальної природи може бути лише питанням часу. Візьмемо теорію ймовірності. Зараз ми не можемо досконально знати на яку сторону впаде кубик (або монета, якщо зовсім просто) але уявіть, що за допомогою математичного апарату, що включатиме в себе набори та комбінації впливів зовнішніх факторів, математичного апарату і ще всяких свистоперділок ми можемо взнати точний результат за допомогою свого смартфону. Тоді ймовірність орла/решки не буде чимось поза межами нашого розуміння. Ймовірність - явище нематеріальне, але воно існує поза нашої віри або невіри.
Как вы ухитряетесь воспринимать произведения искусства, сюжеты которых основаны на евангельских историях? «Благовещение» Леонардо. «Святое семейство» Микеланджело. «Рождественскую звезду» Пастернака. «Сретенье» Бродского.
А як віруючі сприймають твори античної літератури, скульптури, архітектури якщо знають що пантеону богів не існує? Чому, по-вашому, віра або невіра може якось впливати на прийнятя естетичного? Візьміть Ботічеллі: він малював як "Народження Венери", "Паллада і кентавр", так і "Аврелія Августіна", і "Поклоніння волхвів". Список можна продовжувати.
Как вы представляете себе себя по ту сторону смерти? Превратитесь в гумус? Но это случится с вашим телом. А куда денется ваше сознание? В соответствии с законом Ломоносова - Лавуазье не может же оно просто исчезнуть?
Знову аналогія із штукою, про яку чув, але у школі вчив погано, а гуглити западло. Закон Ломоносова-Лауазє - це фізичний закон збереження маси і стосується простих, замкнених систем. Цитата з вікі: "Зако́н збере́ження ма́си стверджує, що у замкненій системі сумарна маса всіх речовин зберігається, незважаючи на будь-які внутрішні процеси. Цей закон працює лише у класичній фізиці, коли релетивістські ефекти невеликі.". Нетямущі можуть також почитати про замкнуті системи та синергетику. Свідомість! Свідомість залежна від мозку. Помирає мозок-помирає свідомість. Все. Крапка. Я розумію, що всім страшно, але як вже сказано вище, цінність життя у його скінченності.
Способны ли вы к парадоксальному мышлению? Укладывается ли у вас в голове, что электрон - это одновременно и частица, и волна?
Не хочу розглядати природу електрона. Скажу тільки що електрон може мати властивості як частки, так і хвилі. Тому от вам приклад мислення яке автор називає "парадоксальним": вірити в життя після смерті, в рай, але не ходити о церкви. Або відправляти електронну пошту сидячі у герметичному поїзді із гаджета, що слухається кожного дотик вашого пальця, але вірити у вроки, відьом та привидів.
Если завтра в мире исчезнут вдруг все религии и все их проявления, вы потеряете что-нибудь?
Я точно втрачу гігабайти інформації про те що рпц щось там заборонила, десь священик зґвалтував дитину, або як радикальні ісламісти вкотре підірвали себе і ще близько 300 людей.
Полагаете ли вы, что зло существует само по себе? Или оно только ошибка в добре?
Зло, як і добро - поняття абстрактні, не існують окремо одне від одно. Більше того: для кожної людини поняття злого або доброго є своїм. Це не означає, що якщо нормальній, адекватній людині дядька в рясі скаже що вбивати людей це добре - вона одразу піде і вб'є. Це означає що нема чіткої грані між добром і злом в глобальних масштабах. Взагалі над цим питанням протягом всієї історії людства сушили свої голови філософи, літератори і прості люди. Отож однозначно на це питання відповісти тяжко. Але якщо я вже взялася відповідати на питання що є зло для мене, а що є добро, то, однозначно, розп'яття власного сина для того щоб простити чиїсь там гріхи і грішки, а потім хай би далі займаються своїми оргіями -це точно не хороший вчинок, як на мене. Як і брехати, обманювати і недоговорювати рідним людям. Звісно, в пекло вона тебе не відправить, а якщо достатньо розумна - то і до совісті твоєї закликати не буде. Тобто ти ніби робиш погане, але розумієш, що фактично, тут і зараз, тобі за це нічого і не станеться.
Как вы заставляете себя делать что-нибудь, что нужно делать, но очень тяжело? Ну, например, ходить в хоспис, ухаживать за безумным стариком.
Ну, хоспіс і безумні старики це поза моєю компетентністю. А речі які робити тяжко, але треба, я роблю напружуючись. UPD ну або шукаю достатньо поважні причини щоби цього не робити =))
Что вы делаете, если совершили дурной поступок, и угрызения совести не отпускают вас?
Прошу пробачення у людини по відношенню до якої я вчинила погано. Або роблю вчини,які би могли загладити провину. Або і те,і інше. А також старюся більше так не робити, принаймні обіцяю собі це. А що? Треба плюнути на стосунки із ображеним і бігти в церкву замолюватись?
Как вы боретесь с тщеславием, если не можете любое свое свершение заведомо считать жалкой ерундой по сравнению со свершениями Бога?
Я заздалегідь не вважаю НІЧОГО із свої творінь (кулінарія, наука, прибирання і взагалі будь-які результати своєї діяльності) по замовчуванню найкращим у світі. Бо завжди є хтось, хто робить це КРАЩЕ. Тому відчуття гордині мені, мабуть, не знайоме. Буквально: я цілком усвідомлюю що мені нема чим пишатися.
Верите ли вы в какие-нибудь чудеса? И что такое, по-вашему, чудо?
Чудо - порушення законів природи. Чудом називають речі або події,яким людина поки що не дала об'єктивного пояснення або не хоче давати таке пояснення. Чудес не буває.
Пост дуже довгий, пишеться із резинової клавіатури, і може когось образити.
Пост пишу особисто для себе.
Что вы делаете, когда вам страшно? Ну, самолет падает в воздушную яму, артиллерийский обстрел начинается, эпидемия холеры… Я в таких случаях принимаю разумные, но совершенно недостаточные меры (пристегнуть ремень, спрятаться в окоп, мыть руки), а потом молюсь. А вы что делаете?
Ні разу в житті не попадала в подібну ситуацію. Думаю що в першу чергу я пристебнусь, виконуватиму вказівки стюардів та пілота/сховаюся по-глибше/митиму руки і робитиму щеплення а також спалюватиму трупи для уникнення зараження питної води. Ну а далі буду боятися, старатися не панікувати. Але молитися-навряд. І взагалі, "совершенно недостаточніе мерьі... а потом молюсь" -це як?
Вы не хотите бессмертия? Или хотите, но надеетесь достичь прагматическими методами, такими, например, как новые медицинские технологии? Или хотите, но знаете, что недостижимо, так нечего и время тратить?
Ні, я не хочу жити вічно. Взагалі. Новітні медичні технології, спасибі їм велике,здатні продовжити життя людини і зробити наші тіла стійкішими. На мою думку - цінність життя в його скінченності. Звідси і назва мого блогу: "Одного життя достатньо".
Вы хотите уверовать и не можете? Или можете, но не хотите? Или не можете и не хотите?
Мені здається що тут питання полягає не у бажанні вірити-не вірити. А якщо спитати у віруючого ті самі питання лол: Вы хотите уверовать но не можете? Или можете, но не хотите? Или можете и хотите? Добре, навіть якби я і хотіла - навряд чи мені вдалося щиро повірити.
Есть ли какая-нибудь книга, с которой вы сверяете свои реакции и поступки. Ну, у меня Евангелие. А у вас что? «Властелин колец», «Крошка Доррит», «Война и мир»? «Капитал»?
Свої вчинки та реакції я звіряю із власним баченням об'єктивного світу. І воно побудоване далеко не під впливом якоїсь однієї книжки. Це взагалі дуже сумно: ХХІ століття наступило далеко не вчора, а люди досі вважають церковні догми є архетипом поведінки людини та суспільної моралі. Хоча з іншого боку я розумію чому так. =((
Существуют ли священники, которых вы считаете достойнейшими людьми? Патриарх Тихон? Митрополит Антоний Сурожский? Валентин Феликсович Войно-Ясенецкий (архиепископ Лука)? Отец Александр Мень? Или никого?
Думаю що серед священників багато достойних людей. Наприклад Блаженнійший Святослав, той що глава УГКЦ. А от серед тих хто до них ходить - навряд чи.
Существование Бога вы не признаете, хорошо. А признаете ли вы существование других нематериальных явлений, которые нельзя увидеть, потрогать, поковыряться отверткой? Явления, у которых есть название, символ, история, смысл, но которых никто не видел, существуют? Например, интеграл. Что еще?
Ну чому всі ці філософи люблять проводити аналогії із речами в яких слабо розбираються? Квантова фізика, чорні дірки, інтеграли? Всі ми знаємо що є речі які неможливо понюхати і яких не можна торкнутися, але вони існують і підтвердження їхньої матеріальної природи може бути лише питанням часу. Візьмемо теорію ймовірності. Зараз ми не можемо досконально знати на яку сторону впаде кубик (або монета, якщо зовсім просто) але уявіть, що за допомогою математичного апарату, що включатиме в себе набори та комбінації впливів зовнішніх факторів, математичного апарату і ще всяких свистоперділок ми можемо взнати точний результат за допомогою свого смартфону. Тоді ймовірність орла/решки не буде чимось поза межами нашого розуміння. Ймовірність - явище нематеріальне, але воно існує поза нашої віри або невіри.
Как вы ухитряетесь воспринимать произведения искусства, сюжеты которых основаны на евангельских историях? «Благовещение» Леонардо. «Святое семейство» Микеланджело. «Рождественскую звезду» Пастернака. «Сретенье» Бродского.
А як віруючі сприймають твори античної літератури, скульптури, архітектури якщо знають що пантеону богів не існує? Чому, по-вашому, віра або невіра може якось впливати на прийнятя естетичного? Візьміть Ботічеллі: він малював як "Народження Венери", "Паллада і кентавр", так і "Аврелія Августіна", і "Поклоніння волхвів". Список можна продовжувати.
Как вы представляете себе себя по ту сторону смерти? Превратитесь в гумус? Но это случится с вашим телом. А куда денется ваше сознание? В соответствии с законом Ломоносова - Лавуазье не может же оно просто исчезнуть?
Знову аналогія із штукою, про яку чув, але у школі вчив погано, а гуглити западло. Закон Ломоносова-Лауазє - це фізичний закон збереження маси і стосується простих, замкнених систем. Цитата з вікі: "Зако́н збере́ження ма́си стверджує, що у замкненій системі сумарна маса всіх речовин зберігається, незважаючи на будь-які внутрішні процеси. Цей закон працює лише у класичній фізиці, коли релетивістські ефекти невеликі.". Нетямущі можуть також почитати про замкнуті системи та синергетику. Свідомість! Свідомість залежна від мозку. Помирає мозок-помирає свідомість. Все. Крапка. Я розумію, що всім страшно, але як вже сказано вище, цінність життя у його скінченності.
Способны ли вы к парадоксальному мышлению? Укладывается ли у вас в голове, что электрон - это одновременно и частица, и волна?
Не хочу розглядати природу електрона. Скажу тільки що електрон може мати властивості як частки, так і хвилі. Тому от вам приклад мислення яке автор називає "парадоксальним": вірити в життя після смерті, в рай, але не ходити о церкви. Або відправляти електронну пошту сидячі у герметичному поїзді із гаджета, що слухається кожного дотик вашого пальця, але вірити у вроки, відьом та привидів.
Если завтра в мире исчезнут вдруг все религии и все их проявления, вы потеряете что-нибудь?
Я точно втрачу гігабайти інформації про те що рпц щось там заборонила, десь священик зґвалтував дитину, або як радикальні ісламісти вкотре підірвали себе і ще близько 300 людей.
Полагаете ли вы, что зло существует само по себе? Или оно только ошибка в добре?
Зло, як і добро - поняття абстрактні, не існують окремо одне від одно. Більше того: для кожної людини поняття злого або доброго є своїм. Це не означає, що якщо нормальній, адекватній людині дядька в рясі скаже що вбивати людей це добре - вона одразу піде і вб'є. Це означає що нема чіткої грані між добром і злом в глобальних масштабах. Взагалі над цим питанням протягом всієї історії людства сушили свої голови філософи, літератори і прості люди. Отож однозначно на це питання відповісти тяжко. Але якщо я вже взялася відповідати на питання що є зло для мене, а що є добро, то, однозначно, розп'яття власного сина для того щоб простити чиїсь там гріхи і грішки, а потім хай би далі займаються своїми оргіями -це точно не хороший вчинок, як на мене. Як і брехати, обманювати і недоговорювати рідним людям. Звісно, в пекло вона тебе не відправить, а якщо достатньо розумна - то і до совісті твоєї закликати не буде. Тобто ти ніби робиш погане, але розумієш, що фактично, тут і зараз, тобі за це нічого і не станеться.
Как вы заставляете себя делать что-нибудь, что нужно делать, но очень тяжело? Ну, например, ходить в хоспис, ухаживать за безумным стариком.
Ну, хоспіс і безумні старики це поза моєю компетентністю. А речі які робити тяжко, але треба, я роблю напружуючись. UPD ну або шукаю достатньо поважні причини щоби цього не робити =))
Что вы делаете, если совершили дурной поступок, и угрызения совести не отпускают вас?
Прошу пробачення у людини по відношенню до якої я вчинила погано. Або роблю вчини,які би могли загладити провину. Або і те,і інше. А також старюся більше так не робити, принаймні обіцяю собі це. А що? Треба плюнути на стосунки із ображеним і бігти в церкву замолюватись?
Как вы боретесь с тщеславием, если не можете любое свое свершение заведомо считать жалкой ерундой по сравнению со свершениями Бога?
Я заздалегідь не вважаю НІЧОГО із свої творінь (кулінарія, наука, прибирання і взагалі будь-які результати своєї діяльності) по замовчуванню найкращим у світі. Бо завжди є хтось, хто робить це КРАЩЕ. Тому відчуття гордині мені, мабуть, не знайоме. Буквально: я цілком усвідомлюю що мені нема чим пишатися.
Верите ли вы в какие-нибудь чудеса? И что такое, по-вашему, чудо?
Чудо - порушення законів природи. Чудом називають речі або події,яким людина поки що не дала об'єктивного пояснення або не хоче давати таке пояснення. Чудес не буває.