Чи працють глобальні стратегії у вітчизняному бізнесі?
Буквально декілька хвилин тому перечитав чергову статтю про різноманітні бізнес-моделі та стилі менеджменту у вічтизняному бізнесі і ціла гуща думок та припущень стіною стали перед очима.
Опираючись на свій небагатий досвід та певні спостереження я все більше схиляюся до думки, шо, у своїй більшості, на українському ринку будь-які стилі, моделі, схеми, методи, стратегії у великому бізнесі є нічим іншим як популізмом та красивою обгорткою. І власне я кажу про вітчизняну арену, бо враховуючи курс політекономіки в державі я все більше переконуюся в тому, шо без відкатів, без «на лапу» та без розпилу всі ці красиві слова є пустою балаканиною.
Як можна говорити про успіх компанії «А» та весь її професійний топ-менеджмент, якшо власник ії є олігархом наближеним до уряду і певне державне підприємство «Б» проводить закупівлю продукції вищезгаданої компанії по ціні, яка є вищою від ринкової?! Де логіка?! І потім про них пишуть на поважних манагерських ресурсах, де якийсь кльовий , бажано іноземний, топ незамислувато розповідає про успішні практики такої компанії та сильний стержень корпоративної культури! Та це ганебно! Зате потім самі ж маргінали на щорічних церемоніях з гордістю відзначають цих же самих компаній за динаміку, прогрес, професійні підходи до бізнесу та внесок до вітчизняної економіки і ВВП\ВНП
Буває, приймуть в раді якийсь черговий закон для покращення бізнес-клімату, звичайно, на замовлення якоїсь ТНК чи вітчизняної компанії «В», власником якого є дочка одного з представників фракції «Г», і за деякий час приносять звіт манагеру з міжнародною репутацією Вільяму Пупкіну, де на графіках ріст за 100% і той з гордістю виконаного обов'язку потігує руки догори та подумки вже відпочиває на заслуженій відпустці!
Я, звичайно, не заперечую існування успішних промо кампаній, позиціонувань і т.д., але якшо іншим гравцям в секторі просто перекривають кисень та регулярно їх навідуть десятки інстанцій, які наполегливо хочуть шось відшукати «не згідно нормам, стандартам та законам», то про яку імплементацію бізнес-моделей може йти мова?!
І зізнатися, радію, наче дитина на Миколая, кожній одиниці малого чи середнього бізнесу, які завдяки тарану креативності, інноваційності та й купі інших тактик чи іншим розумним словам, всупереч всім потугам перешкодити росту, пробивають системну ширму не перетворившись на її складову.
Опираючись на свій небагатий досвід та певні спостереження я все більше схиляюся до думки, шо, у своїй більшості, на українському ринку будь-які стилі, моделі, схеми, методи, стратегії у великому бізнесі є нічим іншим як популізмом та красивою обгорткою. І власне я кажу про вітчизняну арену, бо враховуючи курс політекономіки в державі я все більше переконуюся в тому, шо без відкатів, без «на лапу» та без розпилу всі ці красиві слова є пустою балаканиною.
Як можна говорити про успіх компанії «А» та весь її професійний топ-менеджмент, якшо власник ії є олігархом наближеним до уряду і певне державне підприємство «Б» проводить закупівлю продукції вищезгаданої компанії по ціні, яка є вищою від ринкової?! Де логіка?! І потім про них пишуть на поважних манагерських ресурсах, де якийсь кльовий , бажано іноземний, топ незамислувато розповідає про успішні практики такої компанії та сильний стержень корпоративної культури! Та це ганебно! Зате потім самі ж маргінали на щорічних церемоніях з гордістю відзначають цих же самих компаній за динаміку, прогрес, професійні підходи до бізнесу та внесок до вітчизняної економіки і ВВП\ВНП
Буває, приймуть в раді якийсь черговий закон для покращення бізнес-клімату, звичайно, на замовлення якоїсь ТНК чи вітчизняної компанії «В», власником якого є дочка одного з представників фракції «Г», і за деякий час приносять звіт манагеру з міжнародною репутацією Вільяму Пупкіну, де на графіках ріст за 100% і той з гордістю виконаного обов'язку потігує руки догори та подумки вже відпочиває на заслуженій відпустці!
Я, звичайно, не заперечую існування успішних промо кампаній, позиціонувань і т.д., але якшо іншим гравцям в секторі просто перекривають кисень та регулярно їх навідуть десятки інстанцій, які наполегливо хочуть шось відшукати «не згідно нормам, стандартам та законам», то про яку імплементацію бізнес-моделей може йти мова?!
І зізнатися, радію, наче дитина на Миколая, кожній одиниці малого чи середнього бізнесу, які завдяки тарану креативності, інноваційності та й купі інших тактик чи іншим розумним словам, всупереч всім потугам перешкодити росту, пробивають системну ширму не перетворившись на її складову.