пост про любов
щойно вигрібала старе сміття із балкона. і згадався мені час, коли я це робила востаннє. було це дуже давно, ще як мама жила тут зі мною і я господарювала, наводила якісь порядки, ми робили ремонт. я була сильно-сильно закохана і ремонт був моєю дитиною. а потім нічого не вийшло і з того часу я більше не господарювала, не наводила жодних порядків і взагалі стала дуже байдужою до всього, в тому числі і до якості життя.
всі ці закоханості у жінок, як діти. якщо відчуваєш сильний емоційний потяг, який потім обривається - стається викидень. і з цим викиднем помирає образ життя, цінності, цілі, які тобою керували. і ти залишаєшся пустим, виживаєш у думках про минуле, або у мріях про майбутнє доти, доки хтось знову не зможе зачати в тобі дитину. і в цьому немає слабкості або сили. така жіноча природа - жінка не може жити без любові. все інше - не мета. навіть ісус для монахині обов"язково має стати нареченим. жінка може створити собі ідола тільки з іншої людини - з чоловіка, з дитини, з матері. в той час як чоловіки завжди успішно створюють ідолів з таланта, грошей, статуса і служать їм. але так і повинно бути.
влаштувала собі перегляд альмодовара, дуже корисного для жінок режисера, десь в мережі наштовхнулась на чиюсь "улюблену цитату" жінка найслабша, коли любить і найсильніша, коли кохана.
вобщем, я хворію і в мою голову лізуть важливі думки, про які не варто говорити. хоч я завжди говорила про все, в тому числі, про те, про що не варто. може, я в цьому і не права. якщо зрозумію чому - виправлюсь.
ps: хоч я знаю багатьох жінок, які скерували своє лібідо на кар"єру. і я заздрю їм, теж так хочу. хоч більшість з них стають психованими і пишуть своїм підлеглим мати капслоком, обзиваючи їх дебілами.
pps: вочевидь улюблена цитата однаково всіх стосується.
всі ці закоханості у жінок, як діти. якщо відчуваєш сильний емоційний потяг, який потім обривається - стається викидень. і з цим викиднем помирає образ життя, цінності, цілі, які тобою керували. і ти залишаєшся пустим, виживаєш у думках про минуле, або у мріях про майбутнє доти, доки хтось знову не зможе зачати в тобі дитину. і в цьому немає слабкості або сили. така жіноча природа - жінка не може жити без любові. все інше - не мета. навіть ісус для монахині обов"язково має стати нареченим. жінка може створити собі ідола тільки з іншої людини - з чоловіка, з дитини, з матері. в той час як чоловіки завжди успішно створюють ідолів з таланта, грошей, статуса і служать їм. але так і повинно бути.
влаштувала собі перегляд альмодовара, дуже корисного для жінок режисера, десь в мережі наштовхнулась на чиюсь "улюблену цитату" жінка найслабша, коли любить і найсильніша, коли кохана.
вобщем, я хворію і в мою голову лізуть важливі думки, про які не варто говорити. хоч я завжди говорила про все, в тому числі, про те, про що не варто. може, я в цьому і не права. якщо зрозумію чому - виправлюсь.
ps: хоч я знаю багатьох жінок, які скерували своє лібідо на кар"єру. і я заздрю їм, теж так хочу. хоч більшість з них стають психованими і пишуть своїм підлеглим мати капслоком, обзиваючи їх дебілами.
pps: вочевидь улюблена цитата однаково всіх стосується.