Польський бєспрєдєл
Давно вже я не писала про своє життя в Кракові, але подія, яка сталася зі мною сьогодні зранку, не може залишитись поза увагою цього ЖЖ.
Почну здалека. Після переїзду у інший гуртожиток я виявила, що маю досить неприємних сусідів (з ними мені тут чомусь весь час не щастить). До сьогоднішнього ранку я думала, що причиною мого незадоволення буде лише безперервне бухання і дибільний сміх з вечора до ранку, не більше. Але не була б це я, якби зі мною не сталося чогось надзвичайного. Отже, історія:
Лягла спати близько 2 години ночі, сяк-так заснула попри те, що з сусідньої кімнати та коридору долинали крики, лайка, гуркіт і сміх. Кілька разів протягом ночі я прокидалася від гучних звуків дивного походження, але 4 роки гуртожитського життя привчили на таке не звертати уваги. Приблизно о 6 ранку (як з'ясувалося потім) я прокинулася від того, що хтось гримає в двері, а потім, не чекаючи на мою реакцію починає відмикати замок ключем. Перша думка - моя співмешкана несподівано повернулася з дому (серед ночі???) і відкриває кімнату. Не встила я дістати свій халат, як в моїй кімнаті засвітилося світло і я, визираючи з ліжка, побачила в дверях охоронця і ще з трійко якихось пациків (в одному з них впізнала свого огидного сусіда). Охоронець безпардонно запитав у мене, чи я тут живу (ще дурнішого він не міг придумати, відкриваючи чужу кімнату о 6 ранку і бачачи дівчину в ліжку) і чи я сама. Один з хлопів викрикнув з-за спини охоронця питання "що я приховую під ковдрою" (якою я вкуталася через те, що не встигла накинути халат)... Охоронець зазирнув в душову, вимкнув світло, .вийшов з кімнати і замкнув за собою двері. А я лишилася роздуплятися, в чому справа.
А на коридорі тривав скандал...Весь цей час я стояла в себе біля дверей і слухала подробиці. Через деякий час всі учасники розборок спустилися вниз.
Я, не полишаючи свого обурення, вирішила подзвонити на рецепцію і поцікавитися, на якій підставі до мене в кімнату о 6 ранку вдирається охорона. Черговий дав слухавку охоронцю, який заявив, що не має наміру виправдовуватись, він довго стукав, а оскільки я, ймовірно, спала, вирішив невідкладно відчинити двері і перевірити мою кімнату. Те, що я з невідомих причин о 6 ранку в неділю спала, а не чекала на візит охоронця, ще й не чула як він "довго стукав" у двері прозвучало як докір на мою адресу, мовляв, тебе б навіть якби тут забили, ти б далі спала. Потім він кинув слухавку. Коли я ще раз подзвонила, щоб запитати ім'я цього героя, черговий (спригнувши знов з відповіді) покликав цього таваріща, який замість того, аби представитися, звинуватив мене в тому, що я не даю йому розбиратися зі злочинцями, сказав, що не має імені, а на кінець додав, що його ім'я - св. Сильвестр.
Я постаралася заспокоїтися і знову заснути ще хоча б на пару годин...
А вдень спустилася до вахтера і все-таки поцікавилася, що це за герой сьогодні вночі чергував. Вахтер сказав, що звуть його Пьотр, а прізвища він не пам'ятає (аякже!) і що його поведінка виправдана тим, що він разом із поліцією, якої я не помітила, розшукував чуваків, які когось там побили. Оскільки всі учасники попйки у сусідній кімнаті і коридорі розбіглися по різних кімнатах, він перевіряв кожну, щоб знайти безпосередніх винуватців. Це, на думку вахтера, дає право охоронцю проникати в кімнати без дозволу мешканців, бо то була екстраординарна ситуація. ТРЯСЦЯ ЙОГО МАТЕРІ. Жодна жива душа навіть і не подумала ознайомити мене з їхніми посадовими інструкціями, де б чітко було вказано, в яких випадках можна проникати до кімнат без дозволу мешканців. А про вибачення навіть не йшлося.
Завтра піду в адміністарцію писати скаргу на дії того мудака. Тому, продовження в цієї історії буде.
Почну здалека. Після переїзду у інший гуртожиток я виявила, що маю досить неприємних сусідів (з ними мені тут чомусь весь час не щастить). До сьогоднішнього ранку я думала, що причиною мого незадоволення буде лише безперервне бухання і дибільний сміх з вечора до ранку, не більше. Але не була б це я, якби зі мною не сталося чогось надзвичайного. Отже, історія:
Лягла спати близько 2 години ночі, сяк-так заснула попри те, що з сусідньої кімнати та коридору долинали крики, лайка, гуркіт і сміх. Кілька разів протягом ночі я прокидалася від гучних звуків дивного походження, але 4 роки гуртожитського життя привчили на таке не звертати уваги. Приблизно о 6 ранку (як з'ясувалося потім) я прокинулася від того, що хтось гримає в двері, а потім, не чекаючи на мою реакцію починає відмикати замок ключем. Перша думка - моя співмешкана несподівано повернулася з дому (серед ночі???) і відкриває кімнату. Не встила я дістати свій халат, як в моїй кімнаті засвітилося світло і я, визираючи з ліжка, побачила в дверях охоронця і ще з трійко якихось пациків (в одному з них впізнала свого огидного сусіда). Охоронець безпардонно запитав у мене, чи я тут живу (ще дурнішого він не міг придумати, відкриваючи чужу кімнату о 6 ранку і бачачи дівчину в ліжку) і чи я сама. Один з хлопів викрикнув з-за спини охоронця питання "що я приховую під ковдрою" (якою я вкуталася через те, що не встигла накинути халат)... Охоронець зазирнув в душову, вимкнув світло, .вийшов з кімнати і замкнув за собою двері. А я лишилася роздуплятися, в чому справа.
А на коридорі тривав скандал...Весь цей час я стояла в себе біля дверей і слухала подробиці. Через деякий час всі учасники розборок спустилися вниз.
Я, не полишаючи свого обурення, вирішила подзвонити на рецепцію і поцікавитися, на якій підставі до мене в кімнату о 6 ранку вдирається охорона. Черговий дав слухавку охоронцю, який заявив, що не має наміру виправдовуватись, він довго стукав, а оскільки я, ймовірно, спала, вирішив невідкладно відчинити двері і перевірити мою кімнату. Те, що я з невідомих причин о 6 ранку в неділю спала, а не чекала на візит охоронця, ще й не чула як він "довго стукав" у двері прозвучало як докір на мою адресу, мовляв, тебе б навіть якби тут забили, ти б далі спала. Потім він кинув слухавку. Коли я ще раз подзвонила, щоб запитати ім'я цього героя, черговий (спригнувши знов з відповіді) покликав цього таваріща, який замість того, аби представитися, звинуватив мене в тому, що я не даю йому розбиратися зі злочинцями, сказав, що не має імені, а на кінець додав, що його ім'я - св. Сильвестр.
Я постаралася заспокоїтися і знову заснути ще хоча б на пару годин...
А вдень спустилася до вахтера і все-таки поцікавилася, що це за герой сьогодні вночі чергував. Вахтер сказав, що звуть його Пьотр, а прізвища він не пам'ятає (аякже!) і що його поведінка виправдана тим, що він разом із поліцією, якої я не помітила, розшукував чуваків, які когось там побили. Оскільки всі учасники попйки у сусідній кімнаті і коридорі розбіглися по різних кімнатах, він перевіряв кожну, щоб знайти безпосередніх винуватців. Це, на думку вахтера, дає право охоронцю проникати в кімнати без дозволу мешканців, бо то була екстраординарна ситуація. ТРЯСЦЯ ЙОГО МАТЕРІ. Жодна жива душа навіть і не подумала ознайомити мене з їхніми посадовими інструкціями, де б чітко було вказано, в яких випадках можна проникати до кімнат без дозволу мешканців. А про вибачення навіть не йшлося.
Завтра піду в адміністарцію писати скаргу на дії того мудака. Тому, продовження в цієї історії буде.