...знову сніг
...так,вчора знову нас засипало...ніби вже нічо не сповіщало поверненню зими, ібо сонечко гарнечо пригрівало...підсніжники вже мило радувало оченята...ач не так сталося, як гадалося...і маємо довкола знову біленьку ковдерку...й сусульки висять виблискуючи на сонечку...відразу згадую своє чарівне дитинство ( Козова форева !), коли такі прості сусульки були найкращим морозивом на світі...
і нехай хтось мені скаже, шо вже та зима замахала...шо вже хочецця весни і фсьо таке...то я їм відповім льохко, шо на всьо-свій час..
і тра вміти тішитися з того, шо є, а не нарікати,бо...
сьогодні було так кайфово пройтися по лісі...вітерець так по писку вивіяв, шо зара я з рум"янчиком осьо сидю собі...і балдію...
щоправда той самий вітерець позапіслявчора розбушувався не на жарт...ураганишче пронеслось обабіч (мабуть тому-то й сніг принесло)...та так пронеслось, шо наш батутік (трохметровий в діаметрі і чотирох метровий з огороджуючою сіткою)...
ага,вось такий...в натурі...так от вітерець його спучітку перекинуфф, а потім як той "рулонік" покотив на заборчик, котрий виднієцця зозаду і неначе танком розтріщив удрєбєзгі...якесь провідіння мене щипнуло легонько і погнав я песика на двір випускати..., гляжу, а тут така фігня сі стала...я за тим трамполіньчиком, ледво зловив на дорозі...а ше метр далі сусідське авто, як бик посеред поля собі торчит...- уфф...як то добре в такі хвилини мати добрих сусідіфф ..., котрі повискакували, неначе коники-горбоконики зі своєї оселі вмить і мені на підмогу до того монстра, з котрим вітер робив всьо, шо заманецця...вдалося розкрутити по-бистрячку...(хоча скелет алюміньовий повигинало так, шо ненаю чи вдасться направити...
ну і думав, шо сего дня всі пріключєнія за мною того..., аш не тут-то було...йос-твой-нос...і як стемнілося, то сусідка прилетіла і каже, йой, людоньки, гляньте на свій дах...- тю, кажу, ашо мій дах?...-дах-, як дах...а вітерець вже й туди добрався, ішь-шалунішка...і одну черепичку скинув, так собі бавлячись, у ринву...з котрої висіла вона на волоску (жіночому...бо довгому)....ту вже не до сміху...відразу перед вочима кадри з репортажів телевізійних з місць, де урагани підносили дахи домів, як сірникові пачечки...бігом за телефон...пожарники хай рятують....і тут з ліком часу, можна знову сміятися...за які п"ять филин приїхали ТРИ пожарні з мігалками, з іу-іу ( сиренами)...карочє, така собі діскотєка в нашому селі...сусіди,єстєстна, поназбігалися, як на цирк який на дроті...з тих машиніфф повискакувало десь з добрих пітнайціть пожарникіфф і вйо за драбину...цак-цак...здоймили ту черепичку бідолашну...ля-ля-тапаля...почали втирати,шо тра бігом за спєцами даховими звонити, аби поремонтували рєско, бо хто зна, шо ше може скинути те вітрило...пагане...але , якоє там звонити, як ніч на дворі...хммм, таки дзвякнув і домовилися,що зі самого зрання приїдут спєци до нашого бідолашного даху...(а дах маладой- які 8-9 років)...сі оказало, шо на чубку, центрова черепичка тріснула, а ту шо вітром здуло, то під нею пташки звили собі гніздечко...(зара вилетіли до теплих крайофф)...ну і відповідно підняли певні слєхка ту черепичку,а вітер її й шльопнув...ото вже була нічка...і як тут заснути, як тут проснутися...бліна , нау...?...але фсьо минулося...влетіли на які 120 євров і життя продовжуєцця...а такі пригоди зостаюцця...шо ми без таких пригод...?))
п.с...на фото знайомі мадяри, котрі , якби взнали,шо туво висят собі ,то мені би певно вуха повикручували так, шо ого-го...
проханнячко нікому ніц не розказуємо..., тіко уявляємо собі тихонько...в натурі...є...комон....
і нехай хтось мені скаже, шо вже та зима замахала...шо вже хочецця весни і фсьо таке...то я їм відповім льохко, шо на всьо-свій час..
і тра вміти тішитися з того, шо є, а не нарікати,бо...
сьогодні було так кайфово пройтися по лісі...вітерець так по писку вивіяв, шо зара я з рум"янчиком осьо сидю собі...і балдію...
щоправда той самий вітерець позапіслявчора розбушувався не на жарт...ураганишче пронеслось обабіч (мабуть тому-то й сніг принесло)...та так пронеслось, шо наш батутік (трохметровий в діаметрі і чотирох метровий з огороджуючою сіткою)...
ага,вось такий...в натурі...так от вітерець його спучітку перекинуфф, а потім як той "рулонік" покотив на заборчик, котрий виднієцця зозаду і неначе танком розтріщив удрєбєзгі...якесь провідіння мене щипнуло легонько і погнав я песика на двір випускати..., гляжу, а тут така фігня сі стала...я за тим трамполіньчиком, ледво зловив на дорозі...а ше метр далі сусідське авто, як бик посеред поля собі торчит...- уфф...як то добре в такі хвилини мати добрих сусідіфф ..., котрі повискакували, неначе коники-горбоконики зі своєї оселі вмить і мені на підмогу до того монстра, з котрим вітер робив всьо, шо заманецця...вдалося розкрутити по-бистрячку...(хоча скелет алюміньовий повигинало так, шо ненаю чи вдасться направити...
ну і думав, шо сего дня всі пріключєнія за мною того..., аш не тут-то було...йос-твой-нос...і як стемнілося, то сусідка прилетіла і каже, йой, людоньки, гляньте на свій дах...- тю, кажу, ашо мій дах?...-дах-, як дах...а вітерець вже й туди добрався, ішь-шалунішка...і одну черепичку скинув, так собі бавлячись, у ринву...з котрої висіла вона на волоску (жіночому...бо довгому)....ту вже не до сміху...відразу перед вочима кадри з репортажів телевізійних з місць, де урагани підносили дахи домів, як сірникові пачечки...бігом за телефон...пожарники хай рятують....і тут з ліком часу, можна знову сміятися...за які п"ять филин приїхали ТРИ пожарні з мігалками, з іу-іу ( сиренами)...карочє, така собі діскотєка в нашому селі...сусіди,єстєстна, поназбігалися, як на цирк який на дроті...з тих машиніфф повискакувало десь з добрих пітнайціть пожарникіфф і вйо за драбину...цак-цак...здоймили ту черепичку бідолашну...ля-ля-тапаля...почали втирати,шо тра бігом за спєцами даховими звонити, аби поремонтували рєско, бо хто зна, шо ше може скинути те вітрило...пагане...але , якоє там звонити, як ніч на дворі...хммм, таки дзвякнув і домовилися,що зі самого зрання приїдут спєци до нашого бідолашного даху...(а дах маладой- які 8-9 років)...сі оказало, шо на чубку, центрова черепичка тріснула, а ту шо вітром здуло, то під нею пташки звили собі гніздечко...(зара вилетіли до теплих крайофф)...ну і відповідно підняли певні слєхка ту черепичку,а вітер її й шльопнув...ото вже була нічка...і як тут заснути, як тут проснутися...бліна , нау...?...але фсьо минулося...влетіли на які 120 євров і життя продовжуєцця...а такі пригоди зостаюцця...шо ми без таких пригод...?))
п.с...на фото знайомі мадяри, котрі , якби взнали,шо туво висят собі ,то мені би певно вуха повикручували так, шо ого-го...
проханнячко нікому ніц не розказуємо..., тіко уявляємо собі тихонько...в натурі...є...комон....