школа...середня...моя...
...а моя школа була найліпша...
ну по-перше- вона була перша...в натурі...така собі КСШ№1...саме така, вся нова, охайна...добре памнітаю, шо хтів до неї йти бігом...навіть попри те, шо міг і відчекати ше рік собі на рослабоньчику...ібо пізньоосінній я...але рванув і не жалію ні грамулічьки...
по-друге, як потім виявилося, саме та школа дала мені стіко доброго, шо після закінчення її, я ше дуже довго хотів повернутися до неї знову і знову...там було все...і "Зарніци" з "Арльонками" і малято-жовтеняцько-піонеро-світ...і прікольний туалєт деревляний, де старшокласники могли собі перекурити...і спортивна площадка з турніками, бруссями і іншими причандалями...навіть два поля футбольні...міні...зато одне з воротами метальовими...
і величезний дуб...з таким дуплом, шо казали, сам Хмельницький в ньому люльку курифф...мо й курив, бо чось дуже згоріле воно було з середини....
а кому й того мало, то скажу, шо й по-третє, саме коло нашої рідної школи, був цех безалкогольних напоїфф...ага...всякі буратіна, дюшеси, тархуни і прочі напої- пий, кіко душі завгодно...ну ясно, шо тра було тьотю файно поприсити...велика перерва- напойчику ковточок...хто ше так мав?...помню ше кекси з родзинками і припудрені за 11 копійок...чи ватрушка за сім...ойе...
і вчителям низький уклін...сильний колектив буфф...шо в початкових класах...шо потім...і педагоги і люди першокласні...
ой і настоявся я по куткам разним і з"їв їм добрий кавалок здоров"я...багатьох вже нема посеред нас, але я завжди їх тепло згадую і вкотре прошу вибачення за всі свої виходки...а їх було ой, як багато...практично не було таких зборіфф батьківських, щоб не починалися вони на мені і не закінчувалися аналогічно...і чо мене так трусило тоді?...мо тому, шо не мав ані братів-сестер і в такий спосіб хтілося по-більше забав саме в школі?...не знаю...не відаю...але відаю, шо весело мені було завжди...чось...там...
якшо згадаю скільки вдалося за шкільні часи переїздити, перебачити, то може хто й не повірить, але так було...і практично фсьо за копійки...чи то Київ, чи Крим, чи Пітер, чи Моска з Рязанню...всьо вдалося пережити...то було шось...змагання по забою комарів і компостування білєтів в тролєйбасі в Лєнінграді...діскотєка з дівчонками з Варонєжа і морозиво, як в "Мєсто встрєчі ізмєніть нєльзя" в Москві...музей Єсєніна під Рязанню...потоп коліжанки в Сєвастополі...саме так пізнавався світ...
знаю, шо коли приїду знову додому, то одною з перших речей, шо зроблю, піду прогуляюся шкільними стежками...
кльово там...моє то...як добре, шо вони в мене є...і як добре, шо я їх так солодко пам"ятаю...
ну по-перше- вона була перша...в натурі...така собі КСШ№1...саме така, вся нова, охайна...добре памнітаю, шо хтів до неї йти бігом...навіть попри те, шо міг і відчекати ше рік собі на рослабоньчику...ібо пізньоосінній я...але рванув і не жалію ні грамулічьки...
по-друге, як потім виявилося, саме та школа дала мені стіко доброго, шо після закінчення її, я ше дуже довго хотів повернутися до неї знову і знову...там було все...і "Зарніци" з "Арльонками" і малято-жовтеняцько-піонеро-світ...і прікольний туалєт деревляний, де старшокласники могли собі перекурити...і спортивна площадка з турніками, бруссями і іншими причандалями...навіть два поля футбольні...міні...зато одне з воротами метальовими...
і величезний дуб...з таким дуплом, шо казали, сам Хмельницький в ньому люльку курифф...мо й курив, бо чось дуже згоріле воно було з середини....
а кому й того мало, то скажу, шо й по-третє, саме коло нашої рідної школи, був цех безалкогольних напоїфф...ага...всякі буратіна, дюшеси, тархуни і прочі напої- пий, кіко душі завгодно...ну ясно, шо тра було тьотю файно поприсити...велика перерва- напойчику ковточок...хто ше так мав?...помню ше кекси з родзинками і припудрені за 11 копійок...чи ватрушка за сім...ойе...
і вчителям низький уклін...сильний колектив буфф...шо в початкових класах...шо потім...і педагоги і люди першокласні...
ой і настоявся я по куткам разним і з"їв їм добрий кавалок здоров"я...багатьох вже нема посеред нас, але я завжди їх тепло згадую і вкотре прошу вибачення за всі свої виходки...а їх було ой, як багато...практично не було таких зборіфф батьківських, щоб не починалися вони на мені і не закінчувалися аналогічно...і чо мене так трусило тоді?...мо тому, шо не мав ані братів-сестер і в такий спосіб хтілося по-більше забав саме в школі?...не знаю...не відаю...але відаю, шо весело мені було завжди...чось...там...
якшо згадаю скільки вдалося за шкільні часи переїздити, перебачити, то може хто й не повірить, але так було...і практично фсьо за копійки...чи то Київ, чи Крим, чи Пітер, чи Моска з Рязанню...всьо вдалося пережити...то було шось...змагання по забою комарів і компостування білєтів в тролєйбасі в Лєнінграді...діскотєка з дівчонками з Варонєжа і морозиво, як в "Мєсто встрєчі ізмєніть нєльзя" в Москві...музей Єсєніна під Рязанню...потоп коліжанки в Сєвастополі...саме так пізнавався світ...
знаю, шо коли приїду знову додому, то одною з перших речей, шо зроблю, піду прогуляюся шкільними стежками...
кльово там...моє то...як добре, шо вони в мене є...і як добре, шо я їх так солодко пам"ятаю...