"Адмірал Ямамото"
Внізапно розжився "Адмірал Ямамото" Хіроюкі Агави. Одразу скажу - мастрід, без варіантів.
Описується діяльність Ямамото із 1921 до моменту загибелі у 1943 році, але найголовніша цінність книги в тому, що можна скласти уявлення про тодішню Японію. От про це і поговоримо.
Перше враження - феодалізм, як він є. Багатьом тодішня Японія (та й Німеччина) видається монолітним сталевим імперським монстром, так от ні. Детальний опис інтриг між армією і флотом, партій війни і миру у самому флоті - ось головна цінність книги. Другий цікавий момент - японський погляд на Вашингтонську конференцію.
Ліричний відступ - у країні 60% бюджету йде на мілітаризм, а вони хотять щоб флоти обмежувалися не 5:5:3, а порівну. Японці програли ще до першого пострілу, чесно кажучи.
Інша цікавинка - позиція імператора була відверто антивоєнною, що не допомогло. Зазвичай в літературі імператор не згадується взагалі, а дарма.
Із поганого - слабко освітлена власне військова, а не політична діяльність адмірала. Може автор вирішив не лізти туди, де не є спеціалістом, чи його цікавив багатий внутрішній світ Ямамото, хтойзна. Але складається таке враження, що після Перл-Харбору адмірал сидів на "Ямато" склавши лапки і писав листи друзям і коханкам.
Підсумовуючи - книжка цікава, корисна, дізнаєтесь про Ямамото із несподіваного боку. Транскрипція дається по Хепберну, тому пам'тайте, що "Чікума" і Фучіда то наші добрі знайомі "Тікума" і Футіда.