>Як я розумію, після того, як суда проходили мис Горн (а це була досить нетрівіальна задача), їх дешевше було кинути, ніж знову виходити у плавання.
Та!
2 кораблі з трьох гинули. Наприклад в 1741 році, під час кругосвітньої походу, ескадра адмірала Епсона увійшла в протоку Дрейка зі сходу, щоб застигнути іспанців зненацька біля тихоокеанського узбережжя. З восьми кораблів Епсон в Тихий океан вийшло тільки три. У квітні 1788 року, після багаторазових спроб пройти мис Горн, неабияк порвавши своє судно "Баунті", і до неможливості змучивши команду, був змушений відступити знаменитий капітан Вільям Блай ( доречі, http://grzegorz-b.livejournal.com/338454.html )
Для того, щоб обігнути мис Горн, більшості вітрильників того часу потрібно від трьох до семи тижнів. Правда, деяким щасливчикам вдавалося це зробити за 10-14 днів. Щастя, якщо на кораблі після цього залишалася хоча б одна ціла мачта.
" Старый морской волк, капитан Отто Лемберг, в начале XX века опубликовал записки о службе юнгой на паруснике: «...Я много читал о плаваниях под парусами вокруг штормового мыса Горн и пытался представить себе, как ревущие разрушительные валы, сопровождаемые хлещущими шквалами с дождем и градом, с дьявольской яростью перекатываются через палубу корабля, разбивая в щепки поваленные реи и поломанные мачты парусника... Но о том, что существует такой ад, в который мы попали там в действительности, я не мог и подумать. Для того, чтобы доподлинно описать неистовство моря, рев урагана и бешеную работу на корабле, у меня просто нет слов!..» " http://www.indexdirectory.net/mystery/morskoi-shtorm.html
>Як я розумію, після того, як суда проходили мис Горн (а це була досить нетрівіальна задача), їх дешевше було кинути, ніж знову виходити у плавання.
Та!
2 кораблі з трьох гинули.
Наприклад в 1741 році, під час кругосвітньої походу, ескадра адмірала Епсона увійшла в протоку Дрейка зі сходу, щоб застигнути іспанців зненацька біля тихоокеанського узбережжя. З восьми кораблів Епсон в Тихий океан вийшло тільки три.
У квітні 1788 року, після багаторазових спроб пройти мис Горн, неабияк порвавши своє судно "Баунті", і до неможливості змучивши команду, був змушений відступити знаменитий капітан Вільям Блай ( доречі, http://grzegorz-b.livejournal.com/338454.html )
Для того, щоб обігнути мис Горн, більшості вітрильників того часу потрібно від трьох до семи тижнів. Правда, деяким щасливчикам вдавалося це зробити за 10-14 днів. Щастя, якщо на кораблі після цього залишалася хоча б одна ціла мачта.
"
Старый морской волк, капитан Отто Лемберг, в начале XX века опубликовал записки о службе юнгой на паруснике: «...Я много читал о плаваниях под парусами вокруг штормового мыса Горн и пытался представить себе, как ревущие разрушительные валы, сопровождаемые хлещущими шквалами с дождем и градом, с дьявольской яростью перекатываются через палубу корабля, разбивая в щепки поваленные реи и поломанные мачты парусника... Но о том, что существует такой ад, в который мы попали там в действительности, я не мог и подумать. Для того, чтобы доподлинно описать неистовство моря, рев урагана и бешеную работу на корабле, у меня просто нет слов!..»
"
http://www.indexdirectory.net/mystery/morskoi-shtorm.html
Reply
Leave a comment