Як я стала мамою
Ото начиталась я всяких ессе про пологи і сіла писати своє, вісі хто родив пишуть, а я так ніби і не народжувала ))))
Казали мудрі дохтори шо мені родити 21 жовтня, я хтіла 19, на свій Д.Н. Вийшло ні вашим, ні нашим 24.
З 20 числа всі дома на "стрьомі", торби спаковані чекаєм...
21 чоловік заслаб, всю ніч температура 38, нічим не збивається..... а ми чекаєм....
22 під вечірчую хапає.... Рахую, засікаю час, до 30 секунд раз в 10-15 хвилин. І так прогягом 2-ох годин. а потім перейшло (( Чакаєм...
23 зранку вирішили поїхати до маминого одногрупника на БАМ на огляд. Він сказав що в мому випадку варто лягти в патологію(( Та тре то тре. Лягла. Крім того дома слабий чоловік, шоб я ше чогось від нього не набралась. Торби мені привезли, сижу я в тій патології, чекаю...Ну але патологія то є патологія, там вічно нема часу на огляд новопоступивших, тим більше не термінових і нічого нікому неплативших ))) Лежу... О, фітбол, кажуть помагає... давай я на ньому скакати.... Заходить медсестра, кличе мене на огляд...... О, шановна та Ви вже на 3 пальці відкриті, в родову..... (17 година) Позвонила мамі, вона почала збиратись. Андрій, чоловік, категорично відмовився, не та в нього натура та й крім того хворий, куди йому на пологи.... Поки чекала маму мені пробили піхур, було багато зеленої води ((( Ніби стимуляція але я була не проти. Перейми на початках на фітболі проскакувала, потім продихувала, в школу материнства не ходила, в неті начиталась. А окситоцитнові перейми то вже було боляче... А може просто то вже прийшов час йти більш болючим переймам... Розкривалась я гарно і швидко, калаза лікар що як так піде і далі то до 24 години народжу. Десь в 23 чую хочу тужитись, но ше рано... терплю... Але чую шо не таки вже пора... Лізу на каракатіцу, бум рожали.... тужилась я чемно, не кричала, старалась не тужитись в голову..... І ніц.... Один раз потугу перекричала, отримала звіздюлей від мами шо всю енергію потуги витратила на крик, я і сама то знала )) Далі тужусь.... і ніц... серцебиття пропадає.... Мама мені помагає, голову до грудей притискає.... і шось там потрохи народжується но дуже, дуже помало... В мене вже і сил нема.... Мама з лікарем вже голову бачать, но як потім мамака зала: я шо потужусь голова підійде і в кінці потуги тікає назад.. а сили всьо меньше... Тут лікар каже: дай мені свою руку, я дала, вона руку поклала на головку малій і каже ото голова (з такими волосками, я їх відчула) вона в проході долвго стояти не може тужся.... Я як голову потрогала, як відчула наскільки той кінець вже близько за одну потугу народила голову (трохи мені помогла лікар, потиснула на пузо). Тільце і плаценту коли народила поняття немаю, певно зразу за головою, почерзі)))) І вже потім коли мала народилась ми зрозуміли чому вона при потугах тікала назад: троє (!!!!) кратне обвиття пуповиною навколи шийки!!! Слава Богу шо закричала сама і зразу без реанімації.... А потім штопка, ААААААААААААААА ліпше ше раз родити ніж штопку пережити!!!!! Я за рахунок тої пуповини і витискання порвалась на німецький хрест(((( Ну до 24 години як обіцяли ми народитись не встигли, в 00:15 народились но 24 числа, зато)))))
До слова, в мене поломаний таз: лонна кістка і кульшовий суглоб. Одні лікарі казали кесарево і тільки, поіншому не народить, інші що в родах буде видно, а та лікар що приймала навіть і незнала що я маю поламаний таз )))
Казали мудрі дохтори шо мені родити 21 жовтня, я хтіла 19, на свій Д.Н. Вийшло ні вашим, ні нашим 24.
З 20 числа всі дома на "стрьомі", торби спаковані чекаєм...
21 чоловік заслаб, всю ніч температура 38, нічим не збивається..... а ми чекаєм....
22 під вечірчую хапає.... Рахую, засікаю час, до 30 секунд раз в 10-15 хвилин. І так прогягом 2-ох годин. а потім перейшло (( Чакаєм...
23 зранку вирішили поїхати до маминого одногрупника на БАМ на огляд. Він сказав що в мому випадку варто лягти в патологію(( Та тре то тре. Лягла. Крім того дома слабий чоловік, шоб я ше чогось від нього не набралась. Торби мені привезли, сижу я в тій патології, чекаю...Ну але патологія то є патологія, там вічно нема часу на огляд новопоступивших, тим більше не термінових і нічого нікому неплативших ))) Лежу... О, фітбол, кажуть помагає... давай я на ньому скакати.... Заходить медсестра, кличе мене на огляд...... О, шановна та Ви вже на 3 пальці відкриті, в родову..... (17 година) Позвонила мамі, вона почала збиратись. Андрій, чоловік, категорично відмовився, не та в нього натура та й крім того хворий, куди йому на пологи.... Поки чекала маму мені пробили піхур, було багато зеленої води ((( Ніби стимуляція але я була не проти. Перейми на початках на фітболі проскакувала, потім продихувала, в школу материнства не ходила, в неті начиталась. А окситоцитнові перейми то вже було боляче... А може просто то вже прийшов час йти більш болючим переймам... Розкривалась я гарно і швидко, калаза лікар що як так піде і далі то до 24 години народжу. Десь в 23 чую хочу тужитись, но ше рано... терплю... Але чую шо не таки вже пора... Лізу на каракатіцу, бум рожали.... тужилась я чемно, не кричала, старалась не тужитись в голову..... І ніц.... Один раз потугу перекричала, отримала звіздюлей від мами шо всю енергію потуги витратила на крик, я і сама то знала )) Далі тужусь.... і ніц... серцебиття пропадає.... Мама мені помагає, голову до грудей притискає.... і шось там потрохи народжується но дуже, дуже помало... В мене вже і сил нема.... Мама з лікарем вже голову бачать, но як потім мамака зала: я шо потужусь голова підійде і в кінці потуги тікає назад.. а сили всьо меньше... Тут лікар каже: дай мені свою руку, я дала, вона руку поклала на головку малій і каже ото голова (з такими волосками, я їх відчула) вона в проході долвго стояти не може тужся.... Я як голову потрогала, як відчула наскільки той кінець вже близько за одну потугу народила голову (трохи мені помогла лікар, потиснула на пузо). Тільце і плаценту коли народила поняття немаю, певно зразу за головою, почерзі)))) І вже потім коли мала народилась ми зрозуміли чому вона при потугах тікала назад: троє (!!!!) кратне обвиття пуповиною навколи шийки!!! Слава Богу шо закричала сама і зразу без реанімації.... А потім штопка, ААААААААААААААА ліпше ше раз родити ніж штопку пережити!!!!! Я за рахунок тої пуповини і витискання порвалась на німецький хрест(((( Ну до 24 години як обіцяли ми народитись не встигли, в 00:15 народились но 24 числа, зато)))))
До слова, в мене поломаний таз: лонна кістка і кульшовий суглоб. Одні лікарі казали кесарево і тільки, поіншому не народить, інші що в родах буде видно, а та лікар що приймала навіть і незнала що я маю поламаний таз )))