Ох, скільки видань написало про дві брили з-під золочівського
села Новосілки, начебто рештки Новоселицького замку, які стоять на подвір'ї
Золочівського замку! В мене на сайті теж кілька чужих цитат про це валяються. І консультанти з Риму (Воланди, ага), і тамплієри, і чеський герой Яносик... Від легенд паморочилося в голові.
Я, коли на місці, де каменюки лежали, побувала, дуже здивувалася. Адже ми з
Рибкою знайшли вали замку там, де їм, за логікою, і місце - на ВЕРШИНІ гори Вапнярки. А каменюки лежали біля її ПІДНІЖЖЯ. Хто ж замки під горами будує? (крім власників
Чорткова і
Раковця, звичайно). Дивно це. Хоча
череп на валуні вражав, нічого, щоправда, не пояснюючи.
Нє, тамплієри - це дуже "в тєму". Oстанні років 15 про них багато пишуть-знімають. Тренд. Теж хочеться як не участь взяти, то хоча б поруч постояти.
Але правило про те, що найпростіша відповідь і є найправильнішою, все так само діє.
Вози срібла? Яносикові коханки? Гадання перед іспитами? Хочете відповідь?
Тримайте.
Придумувати легенди - легше, аніж пошукати в літературі.
Aleksandr Czolowski, Bohdan Janusz
Przeszlosc i zabytki Wojewodztwa Tarnopolskiego
Tarnopol 1926
При бажанні цю неймовірно корисну для краєзнавців книгу можна розшукати не тільки в архівах, а й в інтернеті.
Сторінка 191:
Для тих, в кого з польською мовою негаразди:
В лісі під Ляцьким (сучасне село
Червоне, де на горі розташовано мавзолей колишніх власників поселення Стрембошів) знаходиться брила з таємничими написами з крапками, написаними готичними літерами з епохи романтизму, як пам'ятка про нещасливе начебто кохання відомої Стрембошанки до якогось художника.
Епоха романтизму - 1830-ті. Тамплієрами в тодішній Галичині аж кишіло, ага.
А ви - 11 возів срібла, 11 возів срібла... А тут амор! *і в небо очима так - уук!"