Остання столиця, версія-2018
Вчора, у День незалежності, відбулася чергова "Остання столиця". Здається, наймасштабніша за всю історію фестивалю - ну, або одна з наймасштабніших.
І я збираюся показати кілька десятків картинок з події.
Для нас фестиваль почався з погоні - ми побачили Руссо-балт, котрий мчав по вул. Коріатовичів - і кинулися навздогін.
Там відрізок всього в два квартали, але саме на цих двох кварталах вічні корки.
Нічого, впоралися і отримали листівку з наказом прибути о 16-30 під "Розмай" на битву.
Далі рушили до Старого міста - подивитися на виставку бронетехніки...
Та стенди від центру розмінування. Там було цікаво: костюми мінерів, сучасні системи спостереження - і роботи-розміновувачі.
Роботи спочатку мирно роздавали відвідувачам листівки та ганялися за велосипедистами і тільки що не гавкали.
Діти чудово на них реагували, всім було добре. А потім прийшов Гриць.
Нє, ну спочатку він сфотографувався з мамою біля вінницького "Петлюри"
і посидів у кабіні кам'янецького "Черника".
А потім Гриць побачив роботів. Він годував їх (так, обох) каштанами, паличками і листочками. Він керував ними з усіх своїх диктаторських сил. Два російськомовних старших дядьки підійшли поближче, почали фотографувати, почули всі ці грицеві "На, поїж. Зупинись! Я прошу тебе зупинитися!" - і самі пеерйшли на українську. Гриць як диктатор-українізатор, треба це запам'ятати.
Півгодини дитина годувала диво американської робототехніки, аж поки ми не відтащили його з майданчика.
Потім я побігла в фортецю, там вже йшли останні приготування до параду вулицями міста.
Всі ці ще недавно популярні ламберсексуали з своїми помадами для борід косплеять якраз чоловіків початку ХХ століття. Тоді закручені вуса були в моді. Такі, як в Костянтина, людини, що пройшла АТО.
Всі учасники (а їх понад сотню) стоять табором у північному дворику фортеці, корніловці тут поруч з УНРівцями та галичанами.
Знайомий візуально дядько, а хто - згадати не можу.
Кадр про зброю.
Пришивають погони новобранцю?
Аааааааа!!!!!! Він же наш був!!! Переметнувся! АААААААА!!!!
Петлюрівці шикуються. Я не спеціаліст, але візуально здається, що костюми з кожним роком все кращі.
Поки Руссо-Балт нарізає кола містом, а панцерники стоять біля першої школи, на вояків під фортецею чекає антикварна вантажівка. Вони висять на ній як вересневі гарбузи над сільськими парканами. А може, у мене просто нездорові асоціації з червоними галіфе.
Все, рушили.
Туристи трохи в шоці.
Корніловцям, котрі на фестивалі вживалися у роль денікінців, екзальтовані російськомовні туристки особливо екстатично кричали "Слава Україні". Бачили в них своїх, якимось підсвідомим шостим чи восьмим чуттям розуміли - о, наші пішли, вони зроблять нам правильну Україну.
Чітко і вправно спрацювала поліція: вулицю для ходи звільняли рівно на той проміжок часу, який треба, так що корків ніде не було.
Де б побачити всі ті тисячі мобілофот, які вчора спровокувала хода вояків містом?
Було неймовірно парко і спекотно, хлопцям у вовняних одностроях та важких чоботах було нелегко, але подивіться, як вони йдуть! Особливо прапороносець.
Ідіотські коментарі - ритуал всіх реконструкторських фестивалів у місті. Цього разу або не була в гущі народних мас, або щось змінилося, та чула лише два вислови: "О, диви які йдуть. Де вони це взяли?!?!?" (так, з ноткою істеричності). І "А шо це за війна?" Все.
Руссо-балт вже нафаршировали генералітетом, до якого запопадливо підкотився лисим колобком ШОвініст Данілов з вигуками "Боже, царя храни!" Була впевнена, що він десь відстоює такі рідні для певних відсталих верств населення Новоушиччини імперські погляди десь у лугандонії, але ні. Страшно від думки, скільки серед кам'янчан людей з ватними бубками в голові.
Так, в кабріолеті генерал виглядає поважніше, аніж на приступочці вантажівки.
Поки піхота встала перепочити у затінку біля райдержадміністрації,
- всі три панцерники (львівський, вінницький та наш) готуються до битви.
Озброєні кулеметами 5-тонні "Остіни" вміщують до 5 людей, не мають ніякої системи кондиціонування (а спека!), розганяються до 60 км/год і витрачають на 200 км майже 100 літрів палива.
Щоб двигун не перегрівався. І, о пуристи від реконструкції, немає жодного зла від потрапляння пластикової пляшки у кадр. Що, дійсно, всю цю воду треба було в фляги розливати? Та ну.
Все, панцерники рушили до вояків.
Я не зістарюю фоти, бо вважаю це профанацією репортажу. але сепії трохи додала в якості експерименту.
Найбільше фотографій чомусь власне з Новопланівського мосту. Він був перекритий і приємно позбавлений сучасних автівок, може, тому.
Виглядала колона офігезно круто, до мурашок (чи там сиріт) по шкірі.
Самі ж все бачите. Круто, так?
Стиль марширування в УГА дуже нагадав те, як пройшлися того ж дня вранці на київському параді естонські вояки.
Ну от. Нагрівається двигун. І що робити? А от що.
На ходу.
От так.
Все, останні хвилини перед боєм. Як Франциск Асизський проповідував пташкам, так командир петлюрівців Запорожець увіщував 5-річних дітей не боятися вибухів і не виходити за огороджену територію.
Вояки УНА та УГА в цей час стоять у затінку у тому ж парку атракціонів.
І серед них є діти. Але на каруселі командир не відпускає - ні їх, ні дорослих.
Все по-справжньому. Онучі, так.
Клумба яка.
Кадр про руки і пальці.
У квітів життя таке густюще волосся, можна тільки позаздрити.
Вибираюсь під "Розмай", спускаюся під самі загородження, щоб краще все бачити. Перед більшостю глядачів - позиції білогвардійців.
Просто біля сходів до парку - барикади з мішків і загорожі з колючим дротом. А далі, метрів майже за сто - штаб "білих".
Там йде косплей панського гедонізму: виноград, вино, панночки. Хрустіння французьких булок не чути, бо ж далеко. Це все на максимальному зумі знімалося.
Починають вчасно, за розкладом. Гайдук коментує битву, дуже докладно, до деталей.
Правда, коли пішла стрілянина, я коментарів вже не чула - вийшла з-за огорожі до п'ятачка для преси, туди коментарі майже не долітали.
Бо з мого місця вже нічого не було видно через дуже заклопотаного телефонооператора, котрий на зауваження не реагував.
Шкода, що більшість кадрів з півгодинної битви - це воріженьки, а не петлюрівці.
Ось галичани є.
Я не мілітарист, мені важко писати щось про бої. Я просто залишу тут картинки.
Загиблі і поранені падали від пострілів під дерева.
Найсмішніший кадр про кулеметників.
А ось і петлюрівці.
Бронетехніка пішла. У парку їй тісно.
Загалом з точки зору глядача місце для битви мені сподобалося. Те. що мої об'єктиви погано тягтуь у напівтемряві, виключно мої проблеми, а так - є природній амфітеатр для глядачів, місце достатньо спокійне і позбавлене великого руху, галявина чимала. Хороше місце.
Наші пішли на кулеметників. Ну чим не повторення подвига Пилипа Коновала?
Все, перемога. реконструктори кидаються жартувати, діти кидаються за пістонами.
Всі кидаються фотографуватися з учасниками фестивалю.
На зворотню ходу до фортеці я вже не пішлаЮ, спека замучила.
Наступного року буде століття від подій, котрі реконструює гайдукова "Остання столиця". Фестиваль буде, підозрюю, ще крутішим.
Так що вже заносьте у свої календарі нагадування: у двадцятих числах серпня у Кам'янці - дуже цікаво.
І вболівайте за своїх. Це ваші? Точно?
Я би радила цих.