Carmina Burana в Хмельницькому
Я не люблю Хмельницький. Навіть не тому, що це добра і древня кам'янцька традиція - не любити Хмельницький, а просто не люблю. Але в Хмельницького є очевидні плюси. І самий з них головний - Хмельницький симфонічний оркестр, що працює при обласній філармонії під керівництвом Олександра Драгана. Це дійсно наше нечасте віконечко у світ правильної музики - і це дійсно класний колектив, котрий промує класику з впертістю танка. І в нього шикарно виходить. Шкода, що у Кам'янці останнім часом вони нечасто гастролюють.
І коли Андрій Зоїн запитав, чи не могодимося ми з Міком політати і познімати з неба "Карміну Бурану" Карла Орффа, ми погодилися.
Це було прекрасно - навіть не дивлячись на те, що я весь час відволікалася від музики то на коптер, то на фотик.
Дуже соромно перед чудовим і харизматичним диригентом Тарасом Мартиником за те, що ми часом занадто сильно гули і заважали слухати музику. Ми звикли літати на зовсім інших висотах, десь хоча б метрів від 100, а тут висіли низенько - ну і гули як навіжені бджоли.
От ці пацани нас не боялися - вони нас на раз глушили своїми інструментами.
Музика була виконана прекрасно, прекрасно! У Степана Дробіта шикарний голос, він дуже артистичний - і деякі кадри з ним я навіть виставляти боюся, люди ще не те подумають - а він просто входить у образ. :о)
Соліст А.Юрченко. і хор. Взагалі учасників на сцені було понад 200, здається - Хмельницький симфонічний оркестр, балет "Козаків Поділля", хорова капела "Орея", хор "Молодість" ХМУ ім. В.Заремби, дитячий хор "Подільські солов'ї".
Я балетоман з велетенським стажем - і власне балетна частина дійства мені не дуже сподобалася, але тут я можу бути упередженою.
Серед глядачів було багато мам з малюками.
Це вже овації в кінці.
Пляж у хмельничан нічогенький, кам'янчанам на заздрість. Це вид на сцену з-над Південного Бугу.
І давайте я крапну трохи дьогтю в бочку солодкого меду. Місто таки в цілому гоповате. В маршрутках блатняк. Пасажири смалять цигарки на автобусних зупинках, порушуючи українські закони, - і їм чомусь не роблять зауважень. Їжа у забігайлівці на другому поверсі "Оази" була дорога і практично неїстивна. Але музика - вона все одно прегарна. Дякую Хмельницькому.