Белелуя вдруге: дуже класно! Але слизько :о)
Перша картинка - вона для привернення уваги.
Друга картинка - самій собі похвалитися: пощастило крім маланки у Белелуї потрапили ще й на маланкування у Припрутті.
А далі вже буде сюжет для повісті, не менше.
Белелуя - вона вже Покуття. І у знаменитого своїми маланками села і сусіди знамениті.
Русів найближче - і звідти ж Василь "Камінний хрест" Стефаник. До Чернівців теж близенько, а там же Ольга "Земля" Кобилянська. Про Київ чи навіть Берлін згадувати теж можна, але географію аж настільки притягнути за вуха не вдасться. Задалеко для вух.
Ну, коротше, було так.
Коли всі три маланки з трьох кутів села промарширували під колядки на площу битви, першими за традицією билися ведмеді.
А потім прийшла черга чортів.
Забудьте все, що ви знаєте про середньовічні двобої і турніри. Забудьте і п'яні бійки на весіллях. Поєдинки на белелуйській маланці більше схожі за системою на професійний бокс: хто з ким буде битися, визначають місцеві дони кінги - коменданти маланок.
І от виходить кремезний чорт від Соківні - і чекає свого супротивника від Великого Кута. Йому назустріч з великокутського натовпу виштовхують худорлявого і, здається, ще зовсім юного диявола. Він виходить у центр кола - і відмовляється битися.
Натовп гуде.
Але є спроба № 2. І знову того ж рогатого пропонує на битву кут Соківня - і знову йому назустріч виходить тоненький чорт.
Ось цей.
І знову відмова від битви.
Соківнянський нечистий повертається до своїх однокутників, а услід йому лунає громом багатоголосе "Ганьба! Ганьба! Ганьба!" Це сотні чоловічих (і жіночих, і дитячих) горлянок з Великого Кута кричать у бік Соківні.
Та що трапилося?!
Поки б'ються на арені інші чорти, пробую з'ясувати, що сталося.
Головні по маланці з Соківні і Великого Кута намагалися влаштувати бій між двома рідними братами, от що. Але брат на брата йти не хотів. Кажу ж, в Берліні і Києві теж знають про двох братів, котрі між собою ніколи не билися. А сусід Стефаник тут був більше так, для демонстрації начитаності. :о)
Але давайте про белелуйську Маланку. І маланку.
Я тут вдруге. Минулого року вийшов якийсь заллятий сонцем бліц-кріг: ми ледве приїхали, як повз машину вже йшла остання з колон маланкарів - і я ледве встигала бігти за ними до місця "боранки".
Цього року прибули в ті самі 12-30, але вдалося побачити і прохід всіх трьох маланок центром села, їхні колядування у місцевих магазинчиках і кафе - і навіть отаке вициганювання солодощів.
Белелуя, чуєте, ви стаєте популярними - і дуже хочеться, щоб ви лишилися такими ж людяними і класними, якими ви зараз є. Хлопчаки у вас здавна зупиняють машини і просять собі цукерки або на цукерки. Хай так і просять. Аби лишень наступного року вже не хлопчаки, а підлітки не поставили десь в селі шлагбаум і не почали стопити машини - всі підряд, як це давно вже роблять у Вашківцях чи Красній. А це неправильно.
.
Ви чи не останній острівець чистого ритуалу, не скаламученного оцими от псевдо-міліцейськими кордонами. Маланка має власну територію, а автівки, котрі пролітають через село - вони як амбасади, шматочки інших територій, з іншими правилами і законами. Вриватися так драстично в чуже життя не варто - ті, хто хоче радіти святу, вже чекають маланкарів на Залізному мості. Далеко не всі водії автівок хочуть розділити з маланкарями свято - і це їхнє святе право. Вимагати у них гроші просто за те, що їм треба було їхати там і тоді, коли у вас - і у мене - маланка, - неподобство. Потрібно поважати чужі кордони.
UPD: уроженець Белелуї і учасник багатьох маланок Василь Іванюк пояснив мені, що це давня традиція в селі: "міліціонери" зупиняють машини і "виписують штраф" або "шукають наркотики" (цукерки). Всі до цього ставляться з гумором і розумінням. Кого треба пропустити, не зупиняючи і не вимагаючи штрафних платежів - того завжди пропустять.
Подивіться, які класні.
Є ще один мінус - великий. Дуже великий. І це дорога. Самі на неї подивіться.
За маланкою з кута Берестів, яка йшла по Белелуї останньою, я проїхала метра три на колінах - не тому, що так ними захоплююся, аж до культовості, хоча вони класні.
А тому, що, як і того року, замість доріг тут переважно ковзанка. Це он на фото ще дуже класний участок траси, а на саме поле йти - попри гору. Машинами там дорога не розбита - і підсковзувалися і маланкарі, і гості свята. Всі.
Ну все село ж знає, що буде полудень 13 січня - і буде головне свято, котре славить Белелую по всьому Покуттю. Всі знають, що прийде велетенський натовп людей дивитися на "боранку". Що пройдуть з колядами маланкарі. Ну невже не можна ПОЧИСТИТИ ДЛЯ САМИХ СЕБЕ ДОРОГУ? Хоча б посипати її піском? Ну хоч трішки постаратися - для себе, для себе ж?
(Пізніше з'ясувалося, що дорогу напередодні посипали, але весь пісок за ніч змило).
Бо про те, що на маланку-2016 наїде аж така кількість фотографів з інших місць, белелуйчани, напевно, і подумати не могли. Я от не могла.
Бо позаторік я порадила Белелую класному львівському фотографу Євгену Кравсу, торік була там сама - одна з чужинців, здається (і ставилися до мене дууже приязно, за що селянам дякую). А цього року купа шустрих чоловіків з рюкзачками за плечима, дівчат у хіпстерських курточках, юнаків у шапках-біні і з фотиками. Белелуя стає популярною. Хм, цікаво :о)
Ну, для своїх вона теж популярна, завжди. Тут теж бійки ведмедів і чортів фільмує і знімкує сотня телефонів, камер і фотиків.
І це зрозуміло - маланка тут не лише камерне дійство для сусідів, а й подія для всього села. з боями.
З емоціями.
З віватом переможцям.
Тільки погляньте, як фантастично виглядає солом'яний ведмідь-переможець з Великого Кута, котрого підкидають до неба його сусіди.
А місцева родзинка - крім ґазди (якого я переплутала з Василем) і Маланки тут ходять ще гуцул з гуцулкою. От вони всі четверо.
А є ж ще лікарі, дід і баба (баба - якраз персонаж хлопчика, який стоїть ліворуч).
А ще гідний подиву місцевий патріотизм - де ще маланкарі зображають на своїх костюмах державні символи?
Де навіть ведмеді з очерету мають патріотичні нотки?
Ну то хіба не варто таке дійство розчищеної дороги? там же недалеко від траси, кілька сотень метрів всього.
Дорогою в Белелую і звідти бачили, як заасфальтовували дірки по дорозі до села. Під час зливи. Асфальт вкладали просто в калабані. Абияк, на відчепіться.
Ні-ні-ні. Це неправильно. Белелуйська маланка варта визнання значно більшого за вашковецьку, сюди вже потягнулися туристи - і при розумному підході з ритуалу можна зробити круту подію на славу села і краю. Але захід треба не лише рекламувати. Захід треба готувати - інфраструктурно теж. І посипана піском доріжка до поля битви була б чудовим початком.
Бо он які герої свята - ну таке ж багато хто захоче побачити. Он як летить жахом на крилах ночі ведмідь на свою битву. Він виграє її, здається.
Бо ці ведмеді йдуть перемагати. Ці чорти йдуть перемагати. Ці жиди і смерті йдуть перемагати.
А приходять у поле, яке нагадує колекцію сугробів, спльовують через маски і з відчаєм буркотять: "На такому битися? Та блін...".
Хоча що це я розкомандувалась тут. Белелуйчани мають повне право показати мені довгого чортячого язика.
Вони й без чужих порад знають, що треба робити. В маланок свої керівники, дуже колоритні - той в костюмі серед зими (з краваткою! поважаю), той у адідасах, третій з цигаркою в зубах...
Процитую Василя Іванюка:
"Маланку вибирають 7 і 8 січня хлопці віком від 8 років до 20 років. Є і старші. Це ті, хто судить. Всі мають бути не жонаті. Ці два дня вибирають маланку, ґазду, гуцулку і гуцула, також є дід і баба, медики і навіть поліція. Так як вони не мають уніформи поліції, вони натягують камуфляжну або совецку військову форму. Це є головний склад маланки - з підлітків від 8 до 15 років. Потім починають вибирати ведмедів - переважно вибирають самих сильних, бо на собі треба носити кілограмів 20 сіна плюс боротися. Коли вибрали ведмедів, вибирають чортів - теж вони боряться і визначають хто буде за чорта. Потім іде в спарінг жид (той, що з циліндром на голові). Він як правило за поєдинок бере два очки, так що з чортів самий шустирий чорт стає жидом. Потім ідуть смерті. Ну а все це вибирають молоді ґазди, які мають толк у цьому і самі були на полі боротьби. Після всього цього 11 і12 січня починають шити ведмедів. Знову збираються всі молоді і старі, плетуть перевесла і шиють відмедів. Вдень 13 січня починається маланка. Всі прижодять до дому маланки, там гостюють. Їх всіх периберають. Молодь від маланки до поліцейського готовлять до виходу і чекають, коли старші парубки прийдуть з ведмедями, чортами і смертями до дому маланки. Там колядують, гостяться і виходять в село. Всі дівчата ховаються від ведмедя, до смерті всі біжать їх душити - типу забави. Ідуть маланкою, всі разом колядують. По дорозі ці маленькі докторики і поліцейські бігають від машини до машини свого роду щедрувати, але ніхто не щедрує - просто говорять: "Дайте на лікарство" або "Я вам штраф випишу". Інші ідуть помалу один за одним в своїй колоні. Коли проїжає знайомий чи сусід, то чорти і смерті можуть покачати машину. А так все за правилами. Коли всі зібралися на залізному мості, сходяться судді - вирішують, хто перший буде виходити. Виходять ведмеді - всі по черзі. Стараються підбирати таких, щоб не програти, але це як в лотерею грати. Переважно виграє Великий кут, бо там більше хлопців. Але бувають і програші: неправельно поставили і програли. По-всякому було. Після того, як всі поборолися і знають, хто виграв, всі ідуть колядувати з маланкою.
За 3 або 4 години проходять усіх дівчат, так як кожна маланка має свій кут, то кожен збирає гроші у себе на куті. Старші кавалери-судді, які зібрали гроші, ідуть на танці. Ті, хто виграв перше місце, платять перші музикантам. Потім збираються знову - колядують у маланки і гостяться там. Потім всі, хто хоче, іде на танці. Танці роблять малечі вдень, а дорослим увечері - і так три дня і ночі, тому що три кути. Кожен оплачує свій виграний день".
Але я чесно хочу Белелуї лише хорошого. :о) Вони вже й моя традиція - думаю, і наступного року я захочу приїхати сюди 13 січня в обід.
(Хіба лише мені не розкажуть про якусь іншу колоритну і НЕ НІЧНУ маланку саме 13 січня).
Бо завжди хочеться нового.
Хоча перебити по цікавості битву двох копиць сіна у протигазах, погодьтесь, надзвичайно важко.
На маланку в Белелуї виходять подивитися не лише всі селяни, а й всі місцеві собачки. Була навіть дуже ошатна така. :о)
А от Гриць колони маланкарів налякався, дуже кричав і нервувався. Потім вже навіть подружився з місцевими хлопчаками, але натовп він, здається, зовсім не любить. Ну, це родинне.
Так, про що ще написати?
Про братання після боїв? Так це до кінця треба було залишатися, а не тікати через 40 хвилин від початку дійства. Просто знову почався дощ - а я дуже боюся. щоб в Красній завтра не відмовив змоклий фотик.
Про маленьких маланкарів? Підходжу до одного поважного пана з вусами і в кожусі і запитую: "А ви Василь?" - "Ні, я Петро!" - поважно відповідає поважний пан. Він таки зображав не Василя, а гуцула. Ну. буду знати.
Про бої? Ну, тут я не спец.
Про пригощання у дворах? Так я його і не бачила по-справжньому.
Про маланку як персонажа? Он яка симпатична Маланка йде :о)
В неї були дуже кумедні гримаски весь час, прикольна :о) (Прикольний, звичайно ж - це ж хлопець).
В Снятині подивилися на місцеву шопку - ще більша, ніж того року. Снятин взагалі унікальне місто - при 7 тисячах жителів (це розмір Гусятина чи Копичинців) тут дофігіщі пам'яток (лише дерев'яних церквів три), є музеї, є ратуша, фестивалі проводять, працює кінотеатр.
З свіжого - відкрили чималенький пам'ятник Бандері. Правда, тут же обставили його цвинтарними вінками. Але все одно - хороше місто. справжнє, живе.
Але не думайте, що хоч один пост про маланки-2016 обійдеться без коників. Не обійдеться.
Після жахливого дня (тотальні зливи скрізь) природа подарувала сонячний, якийсь казковий вечір. Швидко темнішало, але мама встигла розгледіти в одній з перших хат Припруття маланкарів.
Зрозуміло, що я побігла їх фотографувати.
Так от, це Горбова вислала у Припруття свій десант. Значно чисельніша припрутська маланка рушила вулицями десь через годину, коли ми доїжджали вже до Кам'янця. Але й цьому горбівському візиту я дуже рада. Чим більше маланок, тим мені класніше :о)
Дуже хочу, щоб завтра були ще.