Чемпіонат України з повітроплавання. Нарешті!
Це круто і чомусь дуже обнадійливо - у Кам'янці-Подільському ці дні проходить Чемпіонат України з повітроплавання.
Чемпіонат! Не заточена під туристів фієста - вона буде за кілька днів, на вихідних, на Октоберфесті місцевого розливу. Ні, найсправжнісінькі змагання зі складними завданнями, азартом і бажанням перемогти.
І на передполітних брифінгах всі пілоти щось уважно занотовують, а колега-повітроплавець з Литви пояснює завдання за допомогою дошки.
Блін, як же я скучила за повітроплаванням як спортом - уявляю, який кайф зараз у пілотів.
Та він навіть у фейсбуках повітроплавців відчутний.
І ці жовтневі фарби - трохи зарано вони в цьому році, але як зараз навколо гарно.
Старт був в полі біля села Боришківці - і там теж є своя нескаламутнена краса. Там ще й брама у троянди, майже як у Майстра троянд з Калагарівки.
Я не Шіва, рук мені сьогодні не вистачало, очей теж - перша спроба одночасно фотографувати фотом і коптером була короткою, трохи вайлуватою, але в цілому не такою й страшною.
Зараз шалено гарні дні - і я їх не помічаю. З швидкістю не самого відсталого сирійського біженця я опановую нову мову, десятками слів за день. Штульпи. Арцаби. Відкоси. МДФ. Тепла підлога. Тут, в паралельному із кулями житті ремонт, вкрай вредний Гриць, з яким ми вдвох вже не можемо раду дати, маса якихось важливих питань - і на їх фоні політати і познімати одночасно навіть не видається чимось надто склоадним. Але на мобільність, таку важливу для хороших кадрів, коптер впливає дуже сильно: чохол і рюкзак від нього посеред поля не кинеш, тому є відчуття ілюзорних кайданів. Їх не видно, але покинути невеликий периметр ділянки старту все одно не вийде - ризиковано.
Спортивні старти і не сприяють мрійливому кадруванню - все відбувається дуже швидко. Значно довше довелося добиратися в Боришківці - дороги туди практично відсутні, село здається відрізаним від світу, in the middle of Nowhere.
Вчорашній перший спортивний політ я лише чула - сиділа вдома з малим, кулі повзли десь в каньойні поруч. Звік гасових пальників почуєш раз - і більше вже ніколи не сплутаєш ні з чим.
Першим вчора був відчайдух Валентин Щенявський з Житомира. Третім - наш Сергій Гнап.
Сьогодні одним з трьох завдань для пілотів було поцілити у мішень, розташовану на валах Нової фортеці. Ми гналися за кулями як могли, але бездоріжжя було сильнішим за нас. Шкода, що на фортецю не встигли, мало бути цікаво. Може, завтра.
Боришківці вивалили дивитися на дивовижу ледь не всім селом. Потім хтось, хто проспав сьогоднішній політ, вийде вранці у поле, побачить на ньому незрозумілі кола - і звинуватить у всьому інопланетян.
А хтось захоче політати - і правильно захоче. За всіма питаннями з цього приводу традиційно скеровую на сторінку нашого центру повітроплавання 3Глав.
Ну от і заготовані фоти скінчилися. Думаю, завтра будуть нові.
:)
