Новоселиця, Хотин і трішки Гриця
Традиційні "Різдвяні зустрічі", районний фестиваль маланок та інших святкових радощів у Новоселиці, цьогоріч відбувся не 9, а 11 січня - сьогодні.
Бо субота.
І сьогодні ж маланкував Хотин. В Новоселиці міліціонери перекрили дорогу лише на ті 10 хвилин, поки нею рухався парад. В Хотині місто було перекрито ще о 10 ранку - чомусь.
Були і там, і там, але потрошки.
Бо Грицю хоч і шапка до лиця, і на конику він вертиться, але він ще маленький.
На маланках маленьких багато,
Але Гриць, напевно, сьогодні був найменшим. Це не я знімала, а мама. Класно, що знімала зі знаменитими, кльовими конями з Костичан - бо до їхнього виступу, коди заходу, його апофеозу, ми не досиділи. Бо ж маленькі :о)
Так як все поспіхом, красивих картинок немає. Ну і що, вони є тут. Там і сонця більше, і учасників, і сніг є з морозом.
Це правда, що чужі діти швидко ростуть. Миттєво. Рік тому вона була симпатичною дитиною з пухкими щічками.
Пройшло 367 днів - і он яка красуня виросла, зовсім доросла.
А хлопці практично не змінилися.
Це Маршинці, село-сателіт Новоселиці.
І минулого року я робила практично такий самий кадр.
Click to view
Маршинці кльові, звичайно, але їхній виступ складався з семи номерів. Забагато.
Поспівали - потанцювали.
Поспівали - потанцювали.
Дуже непогано танцювали, тільки хлопцям, як завжди, треба пам'ятати про поставу.
Але коли тітоньки в по-борщівському чорновишитих сорочках (я минулого року писала про парадоксальну схожість подільської і буковинської вишивки) завели щось святково-заунивне, Гриць теж скривився і заплакав. Він же не знав, що це весела пісня.
Тому поки Гриця ескортували в машину (машину він любить), мені дали 5 хвилин часу, які я трансформувала в 15 - і все, додому.
Думала, в ці 15 хвилин дивовижним чином потрапить виступ Костичанських калушарів,
Але ні. Вони - як і належить зіркам - були фіналом свята, так що бачила їх і їхнього харизматичного ватажка Олександра Мунтяна лише на параді. Мунтян - умнічка. В грудні він втягнув своє село у грантову програму з дивною назвою "Фанфари переходять кордони" - неначе фанфари контрабандисти цигарок без фільтру з прикордонного села на Глибоччині. Тепер за майбутнє маланок в Костичанах можна не хвилюватися: музиканти в селі будуть, а вони - добра третина успіху.
Цей пронизливий сапфіровий погляд був у минулорічному звіті теж - тільки там він належав Діду Морозу з Магали.
Магала-2014 була підвищеної пухнастості. Такі от біблейські котики у Тімберлендах. Ще й не від БК, а від церкви.
Котиків бачила лише на параді - він, як і в 2013 році, гримів на весь райцентр хороводами і уратурами, але перегонів дідів морозів не було, а шкода. Видовищно було.
Цього року два діда з двома онуками поводились як давно розсварені родичі - один одного бачили, але на контакт перші не йшли.
Ну, і без них впорались.
А цей дід прийшов не з онукою, а з своєю бабою. Автентична, правильно зпарована променада.
Баба - мати-героїня, має семеро коня... вершників. За нею йшли, як гноми за Білосніжкою. Є чим пишатися. Тут з одним впорайся, а в неї - семеро.
Була б мегаломаном, вирішила б, що минулорічний мій звіт читали в Черленівці: дощик на вершниках все ще є, але його менше, значно менше.
Зате скільки двоголових орлів-мутантів.
Хоча еполети все ті ж - з дощика. І керівничка, здається, їхнього колективу ходила в шикарному, потертому від часу старому кожуху - розшитому дощиком. Як руки піднімаються майже-античні речі псувати копійчаним барахлом?
Ще до початку параду колективи грілися маланкуючи - один за одним, як фішки в доміно: закінчився імпровізований виступ однієї команди - відразу починає друга.
І ще там запримітила ватажка ванчиковецької маланки В.Рацу - харизматичний такий, з рогом і батогом.
Ріг не камуфляжний. Батіг теж не з реквізиту театру.
Він уратурою дійство і відкривав потім. Хороша була уратура, тільки ми всією сім'єю зрозуміли з неї одне слово - "комбікорм". Все інше було молдовською (румунською).
Тільки номери і виступаючих, мерів-голів РДА, оголошували українською, а далі суцільні фрумасе і буне.
Коли я вже хоча б на побутовому рівні опаную мову, а? Ну треба ж.
Всім учасникам дійства вручали грамоти і такі приємні малокорисні цяці - всім, крім "воїнів" з Маршинців. Після їхнього танця десяток-другий жінок з публіки рванув до хлопців - і наскладав їм у розгорнену хустку купюр. Здається, купюр. Видно було погано. Причому бігли як бабусі, так і молоденькі мами з маленькими дочками.
От знала б мову - зрозуміла б, що коїться і чому іншим воїнам і вершникам такої уваги не дісталося. Може, в них шапки нижчі.
Крім виступу вершників з Ванчиківців бачила лише одних ще коней -
Бояни привезли чоловік 20 музикантів - і лише трьох маланкарів ( добре знайомих з боянівського різдва-2013). І от тільки сьогодні я нарешті зрозуміла, чому вже чотири роки поспіль 7 січня їду саме в Бояни. Ніяких злив з дощику, ніяких вирви-око новорічних гірлянд, лаконімз захмарний (після колективів з десятками учасників - лише калфа, воїн і мати). Але які ж вони МОЛОДЦІ. Автентичні, справжні, неймовірні. Це ж все ще живий ритуал в живих, майже не скалічених китайськими товарами костюмах. Ковток чистого фольклорного повітря. Бояни, ви круті.
При цьому калфа - нехай і в спорткостюмі під кожухом - аж сяяв від щастя, поки його молодші колеги трохи хвилювалися від виступу перед незнайомою аудиторією. Нє, молодці Бояни все-таки.
Виступів було багато - дяді з Топорівців, жінки з... не пам'ятаю, звідки, здається, з Рідківців. Чи Щербинців.
Ванчиківці, я їх вже показувала.
Щороку я роблю подібний кадр - і щороку називаю його "Привал кавалерії", тішачись з нікому не смішних балетних асоціацій. Цьогоріч на привалі Костичани.
Черленівка. Самі емоційні, напевно.
В Хотин ми приїхали вже під завісу свята. Виходячи з натовпу, тут теж превалювали художні колективи з сільських будинків культури.
Та й хай собі - погоду все одно робила маланка з Рашкова.
Абсолютно класична така маланка - і ведмідь, і баба з дідом, і солдат, і от ця красуня у пошуках батька для своєї дитини.
Ще б цю вульгарну порнографію прибрати - взагалі б було кльово.
В маланці ж головне - природність і безбашеність, в Рашкова цього є з добавкою.
Шкода лише, що районне свято в Хотині ніде не анонсувалося - хоча всі райдержадміністрації мають якісь сайти, але слухняно постять там лише смурну мармизу яника. Анонсів і афіш там не дочекаєшся. Так що Хотин був приємним, але несподіваним бонусом.
От і все на сьогодні. Наступні маланки - вже в понеділок і вівторок.