Цей грудень для мене зовсім інший грудень, ніж зазвичай. Настільки інший, що я часом плутаюся, думаю, що зараз березень, а на майбутній січень вже разів з десять казала "липень". Немовля Григорій змішав всі карти, багато що тепер підлаштовано під нього. От люблю я ялинки, люблю, а ніяких, крім кам'янецької (
та й ту так, похапцем) не бачила. Ну, ще побачу може.
Тому і традиційна солянка листівок сторічної давності буде майже без слів. Щось там писати, навіть не дуже розумне, - то сили треба мати, а моя батарейка зараз на підзарядці поки.
А пам'ятаєте
пластилінового маестро Мастроянні? Про нього було в моїй статті про новорічні листівки в останньому (поки напишу пост, буде вже передостанньому "Корреспонденті").
То ось каляки-маляки на новий рік-1914:
Там нічого кардинально нового: конюшина, туалето-подібні підкови, свині, діти - і навіть котики.
Інше - воно буде за рік, коли Європа взвиє від війни - і майже всі листівки відгукнуться на цю новину. Поки що...
Поки що баришні з волохатими підмишками, валентинковими подушками і томними очима.
Поки що діти з букетами, які виразно нагадують цвинтарні вінки, які масово скуповують на Західній Україні 30 жовтня. Навіть кольорова гама та сама - вирви-око-рожевий плюс начебто-зелений.
Так, чорно-білий варіант більш естетський.
Поки що звичні орнаменти - все ще артнувошні.
Ну або такі ось, позастилеві.
В моєму дитинстві всі дівчатка брали зошит, загинали його сторінки осообливим способом, аби вийшов такий трикутничок, а всередині писали "секрети". Дуже часто там було щось про "котик лапку обмакнул в синие чернила". А тут хлопчик попку обмакнув. Причому, здається, у власний нічний горщик. Ну і шо, я нарешті зрозуміла, яким щастям часом бувають вчасні дитячі какахи. :о)
Війна вже відчувалася в повітрі,
але тодішні Рони Свонсони ще не носили одностроїв і заявлялися до дам своєї мрії з маленькими мішками грошей. Баришні були меркантильні і вдягали дуже великі перлини. На такі перлини і двох мішків грошей не вистачить.
І взагалі, дивний метод для транспортування купюр - в мішках. Помнуться ж.
О яка чудова муфта з псевдо-нігтями, нам би таку на візок.
А панночка з муфтою ця - героїня цілої серії листівок (тільки інші з вотермарками):
Часом муфта волохатіє - і задумуєшся, а чи не дівчина це з волохатою підмишкою з картинки вгорі? Може, це такий цар Мідас від ботаніки - до чого не доторкнеться, з усього верби ростуть, тільки не золоті, а зелені?
Муфта більш пухнаста, але зелень не притягує. Зате на муфто-шляпі вже щось виросло.
Дуже кльово, що напередодні 1914 року вже розуміли маркетингову привабливість котиків. Котики ніколи не зайві.
В синичок маркетинговий потенціал теж може бути на рівні котячого, але чомусь ще не є. Недопрацювання.
В Ляйпцігу напередодні 1914-го робилося щось дуже цікаве.
От вам галантний поляк з обов'язковою туалетною сідушкою.
А це не менш обов'язкові на новорічних картках діти на прогулянці.
Чи діти з подарунками.
Кому і дерево подарунок.
Діти Волохатої Підмишки.
Абсолютно офігезна карточка, гра в "пушишки" конюшиною по трамваях.
Стій! Хто йде? стріляти буду. Трояндами.
Ну і сама сумна картинка: "Вредний 1913 закінчився, щастя вам у 1914-му". Ага, з війною вас.
Попередні серії:
З новим 1913 роком! З новим 1912 роком! З Новим 1911 роком З Новим 1910 роком! З Новим 1909 роком! З Новим 1908 роком! З Новим 1907 роком!